Видатний мовознавець, доктор філологічних наук Олександр Пономарів на сторінці свого блогу продовжує втаємничувати широкий загал у тонкощі української мови. Із-поміж іншого професор пояснює, як правильно називати деякі міста – українські й не тільки

Наскільки виправдане вживання назв Мелітополь, Нікополь, Сімферополь, Севастополь, Тирасполь?

Ніяк не виправдане. Другою частиною таких назв є грецьке πόλης – місто. Але ці назви давно засвоєні українською мовою, і їх потрібно використовувати у формах Мелітопіль, Нікопіль, Севастопіль, Симферопіль, Тираспіль, як Тернопіль, Златопіль, Костопіль, Ямпіль, другий складник яких пов'язаний з українським словом поле.

Світлана Гавва – прізвище перекручене. Українською мовою має бути Ґава. Це один із способів перекручень українських прізвищ – уставляння в них зайвих звуків. Порівняймо: прізвище Нелин – дуб, що не скидає на зиму листя, не линяє, перетворили на Неллін, тобто пов'язали з запозиченим жіночим ім'ям Неллі.

Тож Світлана Ґава наводить цитату з Академічного словника української мови: «Запоріжці, одн. запорожець, р.в. запоріжця – 1) жителі Запоріжжя. 2) іст. запоріжці, рідше запорожці – українські козаки, які жили в пониззі Дніпра за порогами в XVI-XVIIІ ст». Том 3, ст. 274.

Чи щось змінилося? – запитує читачка.

Нічого не змінилося. Усе так, як в Академічному словнику.

Читач Станіслав Свідлов цікавиться, як називати мешканців Запоріжжя: запорожани чи запоріжці?

Їх треба називати запоріжці.

Генадь Побережний пише, що в 20-х роках минулого століття українські топоніми мали такий вигляд: Гумань, Прилука, П'ятихатка, Броварі, Лубні, Ромен, Конотіп, Путивель, Озів і Озівське море, Озюм. А тепер їх звуть Умань, Прилуки, П'ятихатки, Бровари, Лубни, Ромни, Конотоп, Путивль, Азов, Азовське море, Ізюм. Чи не варто, запитує читач, повернути історичні назви?

Думаю, що варто. Крім Умань та Ізюм, які потрібно залишити.

Українські історичні назви вживані в народній творчості, в класичній українській літературі. Порівняймо: «Від Києва до Лубень (а не Лубен) насіяла конопель» (народна пісня).

«Заплакала, пішла шляхом, в Броварях спочила та синові за гіркого медяник купила» (Тарас Шевченко, «Катерина»).

Берегів та Мукачів (як Рахів, Тячів) мали б уживатися замість Берегове й Мукачеве. А Чернівці й Рівне варто залишити так, як є.

Містам Новоград-Волинський, Білгород-Дністровський, Хмельницький варто повернути історичні назви, відповідно Звягель, Акерман, Проскурів.

Чи правильно використовувати російські, білоруські, польські форми для називання міст на етнічних українських теренах: Таганрог, Міллерово, Бєлгород, Россошь, Осторогожск, Брест, Хелм, Пшемишль?

Неправильно. Ці міста маємо називати по-українському: Таганріг (професор Пономарів – уродженець цього міста – UAInfo), Мілерове, Білгород, Розсош, Острогозьк, Берестя, Холм, Перемишль. Чому б нам не повчитися в греків? У них турки ще в 1453 році захопили Константинополь, перекрутили його назву на Істамбул (Істанбул, Стамбул) і закріпили її в офіційному вжитку. Проте греки досі, і офіційно, й неофіційно, звуть місто по-своєму – Константинуполіс.

Чи подобається мені назва Івано-Франківськ?

Не дуже. Коли перейменовували Станіславів, хотіли назвати його Франківськ. Але тоді був ще живий іспанський диктатор Франко, і керівники Української РСР боялися, що люди подумають, ніби місто назване на його честь, а не на честь Івана Франка.

Місто на Луганщині пов'язане з назвою річки Сіверський Донець – Сіверськодонецьк. Так подає Українська радянська енциклопедія, академічний Український орфографічний словник. Але засоби масової інформації, навіть ті, які вважають себе проукраїнськими, досі подають суржиковий неоковирний витвір безграмотних чиновників – Сєвєродонецьк.