Кримінальна справа Надії Савченко, вирок у якій було оголошено 22 березня, містить досить відчутну політичну складову. Обґрунтування захисту Надії Савченко щодо політичної вмотивованості суддів мають під собою підстави. Зокрема, про це свідчить неодноразове порушення суддями таких основних принципів кримінального судочинства, як законність, змагальність сторін, неупередженість. Суд безпідставно не задовольняв клопотання захисту, які були направлені на повне та всебічне розслідування. Зокрема, клопотання захисту на проведення експертиз, які мали вирішальне значення для встановлення об'єктивної істини у справі...

Політична складова кримінального процесу передбачає, насамперед, політичний механізм розв'язання цієї проблеми. Кроки в політичній площині здійснювались постійно, але поки що не досягли мети.

Разом з тим, паралельно з пошуком політичного рішення, потрібно діяти і юридичними шляхами, захищаючи інтереси обвинуваченої в цій кримінальній справі і обвинувачених в подібних справах з політичною складовою.

Слід пам'ятати, що під час анексії Криму та війни на Донбасі в ув'язненні на території РФ опинилося багато громадян України, серед яких Олег Сенцов, Олександр Кольченко, Олексій Черній, Юрій Яценко, Богдан Кричевський, Ахтем Чигойз, Микола Карп'юк, Станіслав Клих, Сергій Литвинов, Валентин Виговський, Юрій Солошенко та багато інших. Вочевидь, захист цих осіб не є таким повномасштабним та ефективним: інформації по справах всіх цих осіб разом взятих в рази менше, аніж по одній справі Савченко. Суспільство навіть не проінформовано, які саме дії були проведені, проводяться чи будуть проведені державою для захисту інтересів цих осіб.

До речі, народними депутатами Надією Савченко та Іваном Крулько направлялись депутатські запити з питаннями щодо заходів, яких вжила Україна стосовно захисту громадян України, які незаконно ув'язнені на території Російської Федерації. Поки що відповідей з конкретизованою інформацією відповідно до зазначених запитів депутати так і не отримали.

Саме тому постає питання: яким чином наша держава захищає українських громадян в таких ситуаціях. Чи зобов'язані наші державні інституції здійснювати такий захист відповідно до чинного законодавства, яким чином та на яких засадах він повинен здійснюватись, з яких фондів мають фінансуватись захисники (адвокати), яка роль у процесі правозахисних організацій та інших осіб, які можуть своїми діями вплинути на досягнення результату. На жаль, такий захист не передбачений на державному рівні жодним нормативно-правовим актом.

То ж, можливо, суспільству, громадським організаціям, волонтерам та іншим небайдужим громадянам необхідно створити фонд, кошти з якого виділялись би на залучення найкращих, найяскравіших адвокатів у справах такої категорії. Адже якісний юридичний захист навіть в політично вмотивованих справах здатний творити дива. А "четвертій владі" - журналістам - необхідно якомога ширше висвітлювати цю проблематику.