2014 року Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) випустила «Глобальну доповідь про становище в галузі алкоголю та здоров'я». Це великий серйозний документ, у якому 191 країну світу аналізують за станом здоров'я у прив'язці до споживання алкоголю. Бренд-амбасадор Inkerman International AB Євген Сеган вивчив його детальніше і розповів, чому в Україні культура споживання вина все ще на низькому рівні і чи варто це змінювати.

На жаль, періодичність цієї доповіді - цілих п'ять років. Згідно з документом, в Україні до 2010 року (саме за цією датою є остання статистика) випивали 13,9 л чистого етилового спирту на душу населення від 15 років. Ця цифра забезпечила нашій країні шосте місце у списку за відносним споживанням алкоголю у світі. Місце «почесне», у переліку ж 191 рядок. Проте сам собою цей факт дуже опосередковано стосується поняття культури споживання: зрештою, у списку ми сусідимо з шанованими європейськими країнами.

При цьому вино споживають лише 9% українців. І з цією цифрою ми - на 91-му місці. Аналітики давно звернули увагу на той факт, що рівень споживання конкретно вина безпосередньо залежить від рівня достатку всередині держави. Зростання добробуту громадян завжди супроводжувалося збільшенням частки споживання вина в загальній структурі споживання алкоголю. Шкода, що цей взаємозв'язок не працює у зворотний бік.

Постає запитання: «Чим вино краще за інші алкогольні напої?» По-перше, про терапевтичну користь вина написано чимало наукових статей. По-друге, модель споживання цього напою відрізняється від моделі споживання міцного алкоголю і пива. Вино належить до того виду напоїв, які п'ють не так для досягнення кінцевого результату - алкогольного сп'яніння, як із дієтичних, гастрономічних і навіть естетичних міркувань. Іншими словами, вино п'ють, щоб насолодитися смаком. І раз так, то найчастіше напою буде випито стільки, скільки того потребує стіл, а не гонитва за сп'янінням.

Існує думка, що українцям не властиво пити вино - через географічну широту та «історичний код». Перший аргумент насправді хибний.

Виноградарство в Україні не просто можливе, а й економічно виправдане і дає високі якісні результати. У країні - 44 200 га виноградників і цілком придатні для виноробства природно-кліматичні умови. При цьому Україна за споживанням вина поступається багатьом країнам Чорної Африки і навіть деяким країнам, які живуть за законами шаріату. Виходить трохи навіть образливо.

Про міф щодо виняткового «історичного коду» можна поговорити окремо. Нам із часів Київської Русі ближче мед, а потім горілка? Але чому за споживанням вина на душу населення нас переганяють навіть світові пивні лідери - Чехія, Бельгія, Німеччина? Чому попереду нас Ірландія і Великобританія, які асоціюються з міцними напоями, так само як і холодні Норвегія, Швеція і Данія, в яких ніколи не було виноградників? Що там казати, навіть Росія випереджає нас на 10 позицій, при цьому випиваючи абсолютного алкоголю на душу населення не набагато більше за нас (4-те місце в росіян проти 6-го в українців).

Цікаво поміркувати над причинами такої ситуації. Зрозуміло, якщо вже спостерігається взаємозв'язок фінансового добробуту громадян і рівня споживання вина, можна сказати, що причина криється тут. Але насправді це лише частина проблеми.

Вино на території України виробляли з незапам'ятних часів. Чому ж ми ним так мало цікавимося? Одна з причин - розірвана традиція.

Протягом останніх ста років із нас намагалися випалити повагу до себе, а заодно і любов до насолоди гастрономією. Але часи продрозкладки давно минули, епоха - принаймні календарно - змінилася. Пора б уже почати їсти не тільки заради поглинання необхідної кількості калорій, а пити алкоголь - не тільки в ім'я сп'яніння.

Звичайно, не обов'язково абсолютно всім ставати гурманами. Але почати звертати увагу на те, що, як і з чим ви споживаєте, потрібно - для переходу на якісно новий рівень.