• Не можна сварити за помилки в навчанні, за погані оцінки. Помилятися природно, і дитина має це розуміти.

• Немає сенсу сварити дитину за проблеми зі здоров'ям або за те, що її організм недостатньо розвинений у певному віці. Наприклад, не варто привчати дитину до горщика, якщо організм фізіологічно не готовий до цього. Крім стресу, користі не буде.

• Неприпустимо сварити за наслідки психологічно незадовільного стану (плач, істерика, хвилювання, страхи), з яким дитина не справляється. Потрібно знайти джерело проблеми і допомогти вирішити її. Не можете впоратися самі, допоможе дитячий психолог.

• Не можна лаяти за невміння, адже дитина може навіть не уявляти, як треба.

• Нечесно сварити дитину за погану поведінку, якщо ви не пояснили їй, як слід поводитись. Спершу слід зазначити обмеження, проінструктувати, а тоді вимагати.

• Не можна сварити дитину за невиконання якихось правил, якщо ви самі час від часу лишаєте їх без контролю, не звертаєте уваги або навіть підтримуєте. Лаяти дитину за один і той самий проступок «через раз» - значить, заплутувати її.

• Неприпустимо сварити дитину за прояв любові «невчасно». Придумайте такий спосіб, який був би доречним у різних ситуаціях (потриматися за руку, підморгнути, послати повітряний поцілунок тощо) Погано, коли дитина відчуває, що її любов не потрібна.

І дуже важливе «не можна»:

Не можна сварити, коли вас поглинають емоції. Спершу охолоньте, вийдіть з кімнати або порахуйте до 10.
Спокійний, переконливий тон завжди кращий за крик, а тим паче кращий за фізичне покарання, яке зазвичай відбувається саме на емоціях.