"Нормально живемо! Не скаржимося!" - каже росіянин, чия вулиця проходить буквально через територію України. "І пармезан нам не потрібен!" - підтакує йому жінка в драній шубі, яка вантажить лопатою гній на візок. Ця колоритна парочка - ніби актори з фільмів Кустуріци. Але в ростовському Донецьку такий "сюр" - повсюди.

Здавалося б, звичайне маленьке містечко з російської глибинки, але воно вже більше року стає епіцентром новин з російсько-української війни. Бо чомусь саме тут вирішили проводити процес над українською військовою Надією Савченко. І щораз на засіданнях усе більше й більше дипломатів, юристів, журналістів...

Малий Донецьк особливий ще й тим, що розташований ніби в "котлі", - оточений Україною з трьох боків. "До війни всі їздили звідси в Україну за шмотками, бухлом і продуктами на весілля", - розповідає таксист, - "а тепер по вихідних під супермаркетом стоїть купа машин з українськими номерами". Він розповідає, як у райцентрі можна купити кілограмові м'ясні консерви по 100 рублів (близько 40 гривень) за банку. Секрет дешевизни в тому, що "тушонка" - з гуманітарних конвоїв.

Взагалі, тут переважна більшість тільки й жила з контрабанди. Тепер таксисти, власники готелів і кафе з інтернетом у центрі перебиваються від суду до суду. Та ось уже й останнє засідання. Зачитування "вироку" розтягнулось на два дні. Це останні два дні активного життя, після яких російський Донецьк знову скнітиме, аж допоки не закінчиться війна в Донецьку українському. Як тільки Донбас почне відроджуватись, ростовцям знову можна буде поступово повертатись до контрабанди...

Український юрист Надії Савченко Олександр Плахотнюк каже, що ніколи б не повірив, що колись йому доведеться хвалити українське правосуддя. Але навіть порівняно з нашими судами тут - суцільний морок. А ще брехливі федеральні канали, і як вишенька на торті - різні фріки: "герой Новороссії" Грем Філліпс і Сєрґєй "Топаз-Дай-Команду" Рульов. З останнім журналісту Громадському Богдану Кутєпову навіть довелося станцювати вальс...