Вже кілька днів на мапі колишнього СРСР розгоряється новий військовий конфлікт - Нагірний Карабах. Ну як новий, конфлікт дуже старий, просто останні 22 роки він знаходився в замороженому стані. До речі, це зайве нагадування того, що ніколи не залишайте конфлікти замороженими.

Уся історія свідчить, що рано чи пізно він розморозиться і тоді мало нікому не буде. Звичайно, мені можуть поставити закономірне питання, типу хіба нам важливо, що там у Карабасі, адже у нас своя війна? Важливо, файні мої. Дуже важливо. Нагорний Карабах це одного поля ягода з Південною Осетією, Абхазією, Придністров'ям, і тепер з "ДНРами" та "ЛНРами".

Історія конфліктів різна, але завжди з одного боку була присутня Росія. І поводилися вона завжди однаково. До квітня цього року, поки Вірменія та Азербайджан не обмінялися першими артудари. Згадайте як вела себе Росія в 2008-ому під час російсько-грузинського конфлікту.

Ще не встигли грузинські війська увійти у Цхінвалі, як російська авіація і танки вдарили по позиціях грузин. Але у Нагірному Карабасі все зовсім не так, Азербайджан наступає, п'ядь за п'яддю відвойовує у Вірменії свої території, а Росія мовчить. Але ж вона гарантувала Вірменії безпеку, навіть армію свою у неї розквартирувала. Тож було б логічним, якщо Кремль кинув би на Азербайджан усі сили. Але цього не відбувається. А спочатку конфлікту минуло вже багато днів. Може, Росія зачаїлася, і готує удар у відповідь? Може.

Але швидше за все справа в іншому. На стороні Азербайджану виступила Туреччина, яка вже спробувала кров російського пілота, і Іран, який тільки недавно вийшов з-під санкцій. Натомість Росія добряче попсувалася у полях України і Сирії. І судячи з усього воювати бажання у неї сильно поменшало. Про це свідчить і повна інформаційна тиша у російських ЗМІ. Ніби й немає ніякого Карабаху.

А тут ще Путін закликав Вірменію і Азербайджан до примирення. І у мене виникає стійке враження, що Кремль зливає вірмен, і дозволяє Азербайджану повернути свою частину Нагірного Карабаху.

Тактично це правильно, але стратегічно Москва народжує прецедент. І якщо у Азербайджана таки вийде повернути свої території, то це чіткий посил і Грузії, і Молдові і Україні, що своє можна і потрібно повертати. Тим більше коли російський ведмідь вже на ладан дихає.

А ви кажете Карабах нам не важливий.