Знову і знову чую класичний аргумент проти реформ: а куди ми подінемо старих? Куди ми подінемо старих суддів, ментів, прокурорів, чиновників, поштарів, генералів тощо?

Дійсно, давайте вже дамо цим людям достойно дожити життя. Відкладемо всі зміни років так на 30, щоб вони могли завершити кар'єру. А тим часом талановита молодь поїде в ті країни, де немає таких прокурорів і таких суддів.

Якщо без жартів, будь-яка соціальна трансформація зачіпає інтереси певних соціальних груп. Орієнтуватися треба на інтереси майбутнього, а не інтереси минулого, інакше майбутнє ніколи не настане.

Після 1991 року без роботи залишилися секретарі комітетів партії та комсомолу. Хто був чогось вартий, швидко знайшов себе у бізнесі чи політиці. Хто не був здатний ні до чого, той сів вдома на пенсії та проклинав новий порядок. Ну й нехай.

Так само після революції Мейдзі в Японії самураї опинилися не при справах і без мечей. Хто був чогось вартий - став військовим, поліцейським, чиновником, викладачем, комерсантом. Хто не був здатний ні до чого... та сама історія.

За кращих не переживайте. Частина звільнених суддів і прокурорів стане кваліфікованими і високооплачуваними адвокатами чи юрисконсультами. Частина чиновників, хто на щось здатен, піде працювати на підприємства. І так далі. Думати треба про долю кращих, а не про долю гірших.

Орієнтуватися треба на інтереси майбутнього, а не інтереси минулого, інакше майбутнє ніколи не настане.