Після насиченого робочого дня вирішила переглянути поіменний список нового уряду.

Прізвище одного із наступників викликало усмішку в стилі "я знаю всі ваші брудні секретики". Вслух його не називатиму, щоб потримати інтригу і пограти в задачку на логіку. Але натякну, що людина мала досвід перебування в шести різних політичних силах і очолює одне зі стратегічно важливих міністерств.

Діло було в листопаді минулого року. Наш міністр Х саме балотувався на посаду мера одного із найкрасивіших українських міст від президентської фракції. Він був настільки упевнений у своїй перемозі в другому турі, що в день голосування написав пост на фейсбук, що уже спакував половину речей і готовий їх перевозити. А ще попрощався зі своїми працівниками... Однак, не судилося, бо мером там став кандидат від "Свободи".

Ця поразка настільки вразила цього чоловіка, що він на три тижні "пішов у депресію". Або зрозуміліше для української аудиторії -- банально пішов у довгий запій. Із помічниками він спілкувався методом есемесок: питав, що на комітеті, давав доручення...

Коли трохи пізніше постало питання про переформатування уряду Яценюка з першим віце-прем'єром Ковальчуком, у нашого об*єкта раптом з*явилися міністерські амбіції.

-- Наш шеф хоче хоч щось отримати. Може піти куди-завгодно, -- казали тоді його асистенти.

Сьогодні цей чоловік прийшов у гарній напрасованій сорочці і синьому піджаку. Він дебютував, як переможець, як молодець, на чолі дуууже важливого міністерства. Не знаю, яких очікувати від нього реформ, але особа дуже цікава. Я би зняла серіал і відвела їй якусь характерну роль. "Правительство по-українськи" було б набагато цікавіше ніж данський серіал про їх урядовців)