Ще як я вчився у 8-му класі, у моїй школі був кабінет інформатики, але з порожніми партами, себто без комп'ютерів.

Стіни прикрашала наочна агітація, що розповідала нам про те, як роботи можуть орати поля, працювати в заводських цехах: кремезні, обов'язково квадратноголові металеві «динозаври» мали б символізувати прогрес для дітей, які вечорами у відеосалоні дивилися фільми «Термінатор» і «Газонокосар». А кілька років у тому самому кабінеті з'явилися машини «Корвет-86». Так, останні дві цифри - рік випуску, від виробника до учня вони пройшли без малого 10 років. Ми не оцінили цього дива техніки, на якому за допомогою мови Basic можна було написати одне й те саме слово 10 разів у стовпчик чи в рядок за бажанням «програміста». Край моєму ІТ-розчаруванню поклала «четвірка» - IBM 486, яку батько придбав під час якихось там великих закупівель техніки для заводу (вмовити на це тодішнього червоного директора було ой як непросто). Та машина здійснила локальне диво: у мене, доволі замкненого й домашнього підлітка, одразу з'явилася купа друзів - усі хотіли побачити справжній комп і пограти на ньому в який-небудь Doom-2. Це була моя персональна промислова революція, яка зламала старий триб життя і відкрила нові можливості.

Однак у кожної революції є своя «вандея». Коли ми говоримо про Четверту промислову, Україна може видатись якраз таким регіоном: із паралізованим ринком землі, старозавітними мартенами та олігархією доби дикого капіталізму. Зрозуміло, що країна з такими даними жодних технологічних проривів не потребує, ба більше, усіляко їм опиратиметься й постійно шукатиме аргументи, щоб дбало оберігати іржаві кістяки заводів, субсидувати безнадійні галузі. При цьому можновладці не перестають говорити про модернізацію, ладні навіть проводити конференції про Четверту промислову революцію в Україні. Адже вони звикли створювати імідж, імітувати реформи - чому заради цього зайвий раз і не поговорити?

Утім, не вся Україна - Вандея. Нас не здивувати 3D-принтерами, інтернет речей оточує наш побут, ми маємо фахівців, що здатні працювати з big date. Чого вартий, наприклад, проект з аналізу пасажиропотоку Укрзалізниці, автори якого опрацювали 99 млн записів із бази УЗ. Традиційно революція в нас іде знизу. Гадаєте, в Укрзалізниці зраділи ноу-хау? Ні, там не бажають ділитися даними, посилаючись на закони про державну таємницю. Журналісти й активісти працюють на свій страх і ризик, наближають прихід Четвертої промислової революції, а чиновники, що досі витрачають тонни паперу на допотопний документообіг, плекають свою бюрократичну «вандею» і як вогню бояться відкритих даних.

Українські айтішники не пасуть задніх, створюють стартапи, інтегруються у світову економіку на електронній швидкості. Ті ж, хто звик стригти купони з будь-якого легального бізнесу, заганяють їх у «тінь», «наїжджають» у стилі базарної рекетні 1990-х. І це ще одна «вандея», що формується криміналом, владою і старою бізнес-гвардією.

Модернізацію в українських верхах часто розуміють доволі специфічно. Кожен сайт центральних органів влади зазнавав численних змін і редизайнів, які, втім, не робили ці «інтернет-представництва» більш функціональними, хоча ті косметичні зміни зазвичай коштують сотні тисяч, а то й мільйони бюджетних гривень. Отже, контрреволюція змінює обличчя. І стає креативнішою. Недавно Укрпошта приголомшила повідомленням про те, що розробляє власний аналог eBay. Сенсаційно. Особливо якщо зважити, ще це державне підприємство, за зізнанням його ж керівництва, яке за рік на корупційних схемах втратило 95 млн грн. А поки Укрпошта кидає виклик глобальному гравцю, Україну оминає міжнародний фінансовий сервіс PayPal - він значною мірою посприяв би інтеграції в сучасну цифрову економіку, однак бюрократичні обмеження та місцеве антилобі зробили його прихід неможливим.

Так само як і політична, Четверта промислова революція в Україні залишається справою громадянського суспільства й дрібного (наразі) бізнесу. Ми можемо запізнитись і програти. Особливо якщо «вандея» перейде в наступ. У нашому доволі консервативному суспільстві, де масово бояться ГМО і щеплень, контрпропаганда може виявитися доволі ефективною. Чого вартий лише аргумент, що роботизація виробничих процесів неодмінно тягне за собою скорочення робітничих професій. Отже, нова економіка повинна ще виграти передовсім інформаційну битву й здолати культ старої індустрії, насаджений в Україні ще більшовиками.