Збільшення посад віце-прем‘єр-міністрів до шести не відповідає ні логіці проведення реформ, ні будь-яким уявленням про державне управління.

На практиці віце-прем'єр може координувати роботу кількох міністерств по ключових напрямках, або ж відповідати за окремі надважливі державні проекти. До прикладу, було б більш логічно щоб один із віце-прем‘єрів відповідав за реформу децентралізації влади. Крім того, що ця реформа є ключовою в системі держуправління, саме Гройсман є її головним лобістом. Натомість замість цього ми бачимо посади «під конкретних людей».

Причина перша - ключова. Кабінет міністрів є колегіальним органом виконавчої влади і його рішення приймаються більшістю голосів. Тому кожен новий прем‘єр міністр - це плюс один голос на засіданнях КМУ. І зараз головні групи впливу роблять все можливе, щоб сформувати блокуючі пакети в уряді і обкласти прем‘єра «червоними прапорцями».

Саме тому абсурдна ідея про шість віце-прем‘єрів з‘явилася відразу ж після того, як Гройсман почав занадто голосно говорити «ні» на переговорах про формування уряду.

Причина друга - працевлаштування, високий статус, тези про «своїх не здаємо». Ці слова вже давно стало предметом насмішок і тавром «совка» для будь-якого європейського політика, але залишаються мірилом цінностей для багатьох представників української влади.