Ми вирішили знайому багатьом батькам проблему "купи іграшку, ну купииииии, ну бубласочкааа".

Розказую.

Раз на тиждень Мілані видаються гроші, 50 грн готівкою і 50 грн на картку. У неї є дитяча картка одного відомого банку, (не будемо тицяти пальцями, бо і так більшість з вас має картки цього банку і ви мене зрозуміли). Картка ця з 6 років робиться, прив'язується до банкінгу когось з батьків.

Ну так от, половина грошей їй дається на витрати (в школі, наприклад), але їх також можна накопичувати. А половину я перераховую на картку. Якщо родичі дарують гроші - я перераховую їх на картку. Ну і взагалі все її бабло там. Це і є гроші на іграшки.

Більше ніяких прохань про чергову ляльку, бо у неї її свої гроші на це. Хочеш - купуєш, але в межах цього ліміту. З'явилось розуміння ціни іграшок, відкладає і витрачає, вибирає, чого хочеться більше і порівнює ціни.

АПД. Я проти того, щоб давати дитині гроші за якісь справи. Бо головна справа - вчитись, як би це банально не звучало.

Також проти маніпулювання "хорошою" і "поганою" поведінкою.

Наявність певної суми на тжд окреслює права дитини і її кордони, нмсд.

АПД 2. Це не відміняє можливість подарунків дітям, якщо хочеться це зробити.

АПД 3. Я керуюсь тим, що дитина теж має право на частину ресурс сім'ї, фінансового, часового, будь-якого. Мені не ОК ідея про те, щоб гроші випрошувались тими, хто не працює, це позбавляє растущій організьм самоповаги.