Про це не задумуєшся, поки воно не торкається тебе.

Кількість сучасних воєн у світі вираховується десятками. Тисячі людей у різних куточках світу стають учасниками і очевидцями збройних конфліктів. Декому роками доводиться жити у зонах бойових дій або на тих територіях, де влада у руках бойовиків.

Ми лише частина статистики. Тому: Європа стурбована, в нас досі АТО і глухо-німе ОБСЄ. Наша війна не вражає світ. Вона не відрізняється від інших сучасних воєн. А можливо навіть у дечому є легшою і простішою.

Але для нас самих це війна, а не операція. Там гинуть і калічаться наші люди і воюємо не з вітряками, а з ворогом, який прийшов і почав першим. Та про це не задумуєшся, поки воно не зачіпає особисто. Не обов'язково, щоб загинув хтось близький. Війна просто має вразити. Такі люди примхливі.

До того, що в країні війна, звикли у мирних містах. До неї звикли і самі військові на «ноликах». А позбутися звички важко. Особливо поганої. Тільки зовсім не хочеться розуміти, що вже ніколи не вдасться пожити хоча б трошки безтурботно.

Пам'ятаю, в дитинстві не могла зрозуміти, як таке може бути, що у деяких країнах війна не припинялася ніколи. Сподіваюся, ми не станемо статистикою хоча б у цьому.

Бо ми самі, звичайні люди, можемо припинити війну. Ми ж це і робимо вже два роки.