На черговому заході в межах Політичної школи Богдана Гаврилишина, який відбувся нещодавно, йшлося про досвід Швейцарії: пряму демократію, децентралізацію та вирішення конфліктів у багатокультурних суспільствах.

Спікерами школи виступили швейцарські діячі: Гійом Шойрер, посол Швейцарії в Україні; Андреас Леднер, професор Вищого інституту державного управління (IDHEAP), Лозанна; Крістіан Брехбюль, мер Муртена, кантон Фрібург.

За традицією, вступним словом школу відкрив Богдан Гаврилишин.

Цього разу школа проходила в приміщенні Дипломатичної академії України і зібрала близько 100 слухачів.

Організатори події - Фонд Богдана Гаврилишина і Посольство Швейцарії в Україні

Декілька нотаток і думок, записаних під час школи:

Три кити, на яких стоїть швейцарська політика, - це федералізм, демократія консенсусів, пряма демократія. Важливо, щоб один орган влади не концентрував у собі багато повноважень, тобто варто дотримуватись принципу розподілу влади між багатьма.

Важливо, щоб у спільній роботі по управлінню місцевими справами брали участь люди різних національностей, релігійних переконань, мов (так звані пересічні лінії розподілу суспільства - cross-cutting cleavages).

Не зважаючи на те, що самі швейцарці вважають власну систему не досконалою, Богдан Гаврилишин поділився переконанням, що саме Швейцарія має таку модель управління, яка б могла застосовуватись для глобальних систем.

Пряма демократія потребує ментально зрілих людей. Швейцарці не чекають, що хтось за них буде добре управляти країною чи кантоном, чи містом, а самі беруть активну участь у цьому процесі і контролюють виконання політиками своїх зобов'язань.

Через те, що місцева влада отримує фінансування від мешканців, а не від центрального органу, чиновники підзвітні мешканцям і намагаються зробити все, щоб сподобатись їм.

Ну і наостанок цікава думка від Гійома Шойрера:

"Як дипломат, я знаю, що не потрібно відповідати на запитання, потрібно передавати свій меседж".