Феномен беззастережної любові й довіри мешканців Приазов'я саме до 72 ОМБр мені особисто здавався незрозумілим. Справді, чому саме цей підрозділ ЗСУ? Хіба мало інших гарних бригад і батальонів воювало і воює тут, захищаючи Волноваху і маріупольський напрямок від агрессора? Чому тільки за 72-гу просять міноборони мешканці Волновахи й довколишніх сіл; чому лише за цю бригаду звертався до Полторака Народний депутат України від Волноваського округу Дмитро Лубінець?

Ось тут, як мені здається, є відповідь на це питання: 72-га зуміла не просто організувати захист території, але й уособити собою Малу Січ, за два роки створивши тут, на 100 кв.км своєрідну "козацьку державу" з напіввійськовими правилами й законами, з військовим правом моментального суду над порушниками (ВСП, комендатура тощо), і рішучим відкиненням колишніх кримінальних схем та "авторитетів", які останнім часом перед війною запанували тут і дуууже надіялися попанувати ще.

Треба розуміти, що Приазов'я, на відміну від Донбасу, здавна було прикордонною територією, рухливою прифронтовою зоною, де всяке могло статися. Саме тут довгий час мешкали войовничі скіфи, сармати; цими степами прокочувалися орди готів, гуннів та інших народів. Місцевий менталітет гартувався тисячоліттями, недарма ж Геродот свідчить про наявність саме тут жінок-войовниць, а подальші історики розповідають легенди про місцевих козачок та гречанок: поки чоловік відганяє ворога від села, вірна дружина мала вміти сама захистити себе й дітей від злодюжок. Тут склалося самодостатнє суспільство, що виживало за рахунок власного домашнього виробництва й землеробства, найбільше потребуючи лише надійного захисту від завойовників будь-якого виду та організації внутрішнього розпорядку, встановлення чітких і логічних правил загальної поведінки.

Зараз все це мешканці приазовських степів отримали, коли сюди прийшла 72 ОМБр, яка, до того ж, виявила справжню вірність, захищаючи нас протягом двох років війни і двічі або й більше врятувавши нас від неминучої загибелі. Тут є вже свої легендарні Герої, про яких знають навіть діти: Михайло Драпатий, Валерій Гудзь, Дмитро Ющенко, Богдан Барда, "Бахмат", танкіст "дядяТоля" та багато інших. Добре знані тут і командири бригади, до яких керівництво району звертається у вирішенні багатьох питань і з якими проводить щотижневі наради.

Тож не дивуйтеся, що Волноваха мріє про власний гарнізон - прикордонну філію 72 ОМБр і готова докласти зусиль до його створення. Це буде наша Приазовська Січ, наша "Кальміуська паланка ЗСУ"; або назвіть як завгодно - лиш хай буде.