Реформа енергоефективності на сьогодні - одна з найголовніших в країні. По-перше, вона спрямована на вирішення питання енергонезалежності нашої держави - найважливішого питання на порядку денному. А по-друге, ця реформа, як жодна з інших, наближає нас до європейських стандартів споживання та економії енергії.

Ми всі розуміємо, що Україна має привести вартість газу в один рівень та прибрати корупцію з газової галузі. Але ми розуміємо й те, що зараз це - значний удар по кишенях українців. А тому ця тема є предметом політичних дискусій та спекуляцій. У протидію цим дискусіям варто зазначити: сьогодні потрібно не дискутувати, сперечатись та розводити політичну полеміку, а стати на захист українських громадян, через дію та впровадження енергоефективних заходів. Маємо усвідомити: важливо не лише платити, а й споживати по-європейськи. І для цього є простий зрозумілий шлях, на який твердо став Мінрегіон. Це шлях термомодернізації, яким вже успішно пройшли всі країни ЄС. Його фундаментом в Україні має стати Фонд енергоефективності.Створення Фонду енергоефективності є стратегічним інструментом у ключовій для країни реформі енергоефективності. Її основний принцип - радикальне зниження енергоспоживання через економічну мотивацію зменшення споживання енергоносія або тепла. Україна веде курс на подолання енергетичної залежності, і Фонд - дієвий інструмент досягнення цієї мети. Він покликаний сприяти раціональному фінансуванню енергоефективних проектів і стати гарантованим інструментом надання коштів на ці заходи. Окрім того - це крок до енергонезалежності держави та модернізації інфраструктури. Зараз спільно з європейськими експертами ми підготували формат, в якому він працюватиме, та готуємо відповідні законопроекти.

Серед найдієвіших методів енергоефективності - захист соціально вразливих громадян через субсидії, монетизація субсидій, що мотивує до заощадження, та впровадження програми «теплих» кредитів від Фонду енергоефективності.

Маємо відпрацювати модель монетизації субсидій і цим стимулювати енергоефективність країни. Необхідно захистити соціально вразливі верстви (тих, хто не в змозі платити) і мотивувати до енергоефективності тих, хто готовий оплачувати житлово-комунальні послуги (допомогти споживати і платити менше). Треба дати громадянам можливість за рахунок зекономлених коштів оплачувати власну енергоефективність.

Україна витрачає удвічі більше енергії, аніж Польща чи інші країни Східної Європи. Тож маємо довести показники витрат теплової енергії до європейського рівня. Один із аспектів цього процесу - облік і ще раз облік - це масове встановлення газових і теплових лічильників. Торік ми відчутно просунулися у цьому напрямі. Кількість будинків, обладнаних тепловими лічильниками, підвищено з 31% до 52%. Цього року плануємо довести цей показник до 76%.

Маємо перерозподілити на користь людей корупційні енергетичні субсидії, які лише за минулий рік сягнули 153 млрд гривень. Уряд вже спрямовує ці кошти на соціальні потреби. Адже з 1 травня соціальні стандарти підвищено на 6%, а з 1 грудня - на 10%.

Один із важливих напрямів - часткова компенсація громадянам кредитів, отриманих на потреби енергоефективності. Торік держава компенсувала з бюджету на ці потреби 343 млн гривен. Ці кошти дозволили залучити 1,2 млрд гривень. Тобто 1,5 млрд гривень було впроваджено на програми з енергоефективності. Таким чином 100 тисяч родин отримали пільгові кредити, за якими їм компенсували 30% тіла кредиту, а також - частину відсотків за муніципальними програмами. Успішність цієї практики оцінили і наші міжнародні партнери. Уряд Німеччини і ЄС готові надати на ці потреби довгі, дешеві кошти.

Ми переконані, що на здійснені громадянами енергоінвестиції можна заощадити 40-45% енергії. А за умови ринкового тарифу окупність заходів з підвищення енергоефективності квартири складає три роки.

Читайте: Міністерство соціальної політики України планує монетизувати пільги, зробивши всю соціальну допомогу виключно адресною
Єдина альтернатива політиці енергоефективності - газова голка, за яку Україна 25 років платила власною Незалежністю. Україна, нарешті, зійшла із неї і реформується прискореними темпами. Мусимо за 3-4 роки пройти шлях, який приміром Польща долала 10 років. Іншого шляху у нас немає.