Століття тому деякі мудрі письменники думали, що в світі атомарних індивідів найважливіше – це контакт. Мати контакт з іншим, мати (з')єднання з іншим є ключем до щастя і спасінням від самотності.

Лоуренс це висловив найточніше: "Коханець леді Чатерлей" є, можливо, найкращим романом про "від'єднаних", unconnected, людей, які знаходять щастя в connection. Connection – це його улюблене слово.

Весь наш віртуальний світ був створений із цього несвідомого страху залишитися unconnected.

Але зараз видається, що дуже часто "контакти" не ведуть до глибини спілкування, а перешкоджають їй. Тисячі поверхових з'єднань не замінюють одного глибинного єднання, а часто віддаляють його. І є ризик, що чим більше люди є "на зв'язку" з усім світом, тим менше вони "у зв'язку" з кимось конкретно.

Дивна річ, але в епоху тотального зв'язку і тотальних контактів, справжній зв'язок залишається ще гострішою надією і ще гострішим бажанням.