Прем'єр-міністр Володимир Гройсман нещодавно заявив, що Кабмін збирається виділити 18-19 млрд грн для проведення ремонту й будівництва автомобільних доріг в Україні.

Днями голова українського уряду озвучив більш конкретні "дорожні плани".

Буде створений окремий Дорожній фонд у складі держбюджету, у якому акумулюватимуться ресурси, а державні дороги місцевого значення уряд передасть під управління облдержадміністрацій.

"Ви побачите, що за 2-3 роки ситуація із дорожнім господарством буде зовсім інша і якісно краща",- запевнив Гройсман.

Ви повірили? Повірили, що через три роки українці їздитимуть якісними дорогами? Тим більше, що сьогодні міністр інфраструктури Володимир Омелян заявив, що з 170 тисяч кілометрів українських доріг "90 % знаходяться у безнадійному стані".

Що означає в розумінні Гройсмана "якісно краща дорога"?    Оскільки український прем'єр не сказав, на що можна і треба орієнтуватись при визначенні "якісно кращої дороги", пропоную взяти за основу визнаний у світі орієнтир - німецькі автобани.

Протяжність німецьких автобанів -12,9 тис кілометрів.

За даними Мінтранспорту Німеччини, з часу воз'єднання вона збільшилась на 2371 км.

Поряд з автобанами використовується, зокрема, мережа автошляхів федерального значення (майже 40 тис км) та доріг у віданні федеральних земель (86,2 тис км) і муніципалітетів (майже 92 тис км).

До речі, окремо в статистиці виділяють і доріжки для велосипедистів - їх у Німеччині набудували на 60 тис кілометрів.

Німецькі автобани суттєво відрізняються від усіх інших автошляхів. Перш за все якістю та швидкістю.

Швидкістю у тому сенсі, що Німеччина є однією з небагатьох країн світу, де на окремих ділянках автобанів відсутнє генеральне обмеження швидкості (рекомендована -130 км/год).

Для забезпечення безпеки руху зустрічні смуги розділені між собою металевими або бетонними загорожами, або взагалі відділені одна від одної. Зазвичай, для руху в один бік передбачені дві-три смуги.

Перетинів на одному рівні на таких дорогах немає. Автобани зазвичай прокладаються поза населеними пунктами. Якщо ж автобан пролягає через місто, то це переважно естакади чи тунелі.

Усі німецькі автобани пронумеровані за особливою системою. Позначені непарними цифрами автобани зв'язують населені пункти північних та південних регіонів, а парні - східних та західних. Найдовшими є автобани A1-A10. Найкоротші автобани мають тризначну нумерацію -як от А100.

Уздовж автобанів працюють сотні заправок та ресторанів, облаштовані та обслуговуються безоплатні парковки та туалети. Є навіть придорожні церкви.

Основні інвестиції у будівництво доріг в Німеччині робились у 1970 роки.

Тоді мета будівництва атобанів була така, щоб кожен мешканець Німеччини мав можливість протягом 20 хвилин дістатись автобана.

За останні 45 років кошти переважно використовуються на розширення і ремонт старих автобанів, а також будівництво нових.

За даними мінтранспорту ФРН, у 2001-2012 роках на ці цілі було витрачено близько 32 мільярдів євро.

При цьому будівництво кілометра автобану коштує від 6 до 20 млн євро. Вартість робіт на цьому одному кілометрі залежить від місцевості, необхідності зведення тунелів, мостів та розв'язок. У кошторис також закладаються кошти, пов'язані з охороною довкілля.

Найдорожчими вважаються ділянки автобанів, де також необхідно приділяти увагу захисним спорудам від шуму.

Так, на будівництво ділянки протяжністю 3,2 кілометра (продовження автобану А100 у Берліні) було витрачено 470 млн євро. Тобто середня вартість робіт може сягати і 100 млн євро за кілометр.

 За матеріалами міністерства транспорту Німеччини та www.dw.com/uk