Чесно кажучи, розпочати блог планував, відразу перейшовши до справи, тобто роздумів над вибором міста-господаря для Євробачення-2017. Так, емоції після феноменального подвигу Джамали в Стокгольмі начебто вже вщухли... Однак не можу не скористатися нагодою ще раз публічно висловити подяку Джамалі за те, що своєю перемогою продемонструвала всій Європі істинне обличчя України. Її вклад у формування українського іміджу в світі неможливо переоцінити. Тепер важливо продовжити цю справу - ретельно підготуватися та гідно провести майбутнє Євробачення.

Десятки, а то й сотні найрізноманітніших внутрішніх і зовнішніх чинників заважають Україні формувати образ успішної країни-переможниці. Які настрої скептики почали поширювати вже на наступний ранок після перемоги Джамали? «Де взяти гроші на організацію конкурсу. Все пропало! Україні не до снаги провести Євробачення-2017». Переповнені сумнівами пости у «Фейсбуці» почали з'являтися як від самих українців, так і від їхніх недругів. Згодом цю тему підхопили російські ЗМІ, перевтіливши сумніви на знущальні вигадки. Насправді справжній привід для сміху буде через рік, коли російська делегація приїде до нас брати участь у конкурсі. А поки що в України є серйозніші справи, пов'язані з організацією музичної події номер один в Європі. Не можна знехтувати шансом у черговий раз довести, що Україна як відповідальна країна-господарка може організовувати події найбільшого масштабу. Якщо про Євробачення-2005 Старий Світ вже, напевно, призабув, то спогади про чемпіонат Європи з футболу 2012-го року ще не встигли припасти значним шаром пилу.

Імпонує, що українські міста вже проявляють неабияку ініціативність у питанні майбутнього Євробачення. Ніхто не став чекати сигналу та схвалення з центру, сміливо заявивши про намір прийняти в себе наступний пісенний конкурс. Окрім, звісно, Києва, бажання висловили також Львів, Одеса, Дніпропетровськ і Херсон. Між мерами міст почалося своєрідне змагання, поки що тільки на словах. Столичний мер Віталій Кличко впевнено заявив, що Київ вдруге прийматиме Євробачення, тому місто вже починає готуватися. Мовляв, тільки у столиці є все, щоб прийняти конкурс такого масштабу: від аеропортів, готелів і до інших організаційних нюансів.

«Рішення, в якому місті буде проходити наступний пісенний конкурс, важливе, враховуючи, що ми хочемо показати і яку Україну ми хочемо показати», - міський голова Львова, Андрій Садовий також упевнений, що його місто впорається із організацією Євробачення, адже тут розвинена інфраструктура, достатня кількість готелів, закладів громадського харчування і є досвід проведення масштабних подій на кшталт ЄВРО-2012 і цьогорічного Чемпіонату світу з шахів.

«Впевнений, наступного року Україна прийме Євробачення на високому рівні. Майданчиком, гідним проведення такого престижного конкурсу, цілком може стати наша Одеса - багатонаціональне, красиве, європейське місто з багатою історією і культурними традиціями! Сподіваюся, так воно і буде», - відзначив у свою чергу мер Одеси Геннадій Труханов. До речі, цікаво, що на запитання про майбутнє місце проведення конкурсу, Джамала припустила, що Євробачення можна було б провести саме у Києві, Львові або Одесі.

Утім, також є інші претенденти. Мер Дніпропетровська Борис Філатов, пафосно перелічивши причини, чому саме його місто має приймати Євробачення, сповістив, що вже підготував відповідне подання прем'єр-міністру.

А п'ятим, поки що останнім, варіантом виявився... Херсон. «Для нашого прикордонного міста це стало б величезним стимулом для розвитку та залучення інвестицій. Та й політично це на часі. Ми вже довели, що Херсон - це Україна. А це стало би шансом довести, що Херсон - це Європа», - наголосив місцевий мер Володимир Миколаєнко.

Насправді кожне з вищеперелічених міст має свої переваги та недоліки. Аби детально проаналізувати потенціал кожного з них у контексті проведення Євробачення, не вистачить і декількох великих матеріалів. Як робитиметься вибір? Відповів на це запитання прем'єр-міністр України Володимир Гройсман: «Відбір має проходити між усіма містами-претендентами. Це має бути публічний відбір. Де саме буде конкурс, слід вирішувати не на рівні уряду. Самі міста повинні це визначити на основі того, яке з них має найкращі умови. Хто такі умови створить, там і буде конкурс».

Остаточний вибір Україна оголосить протягом найближчих двох місяців. Не маю на меті зараз пролобіювати інтереси певного міста, проте висловлю думку, яка, безумовно, має право на життя. Вважаю, що майбутній пісенний конкурс варто провести не в Києві, а в одному з регіональних центрів, адже саме для них Євробачення-2017 стане куди більшою можливістю, ніж для столиці, яка вже має аналогічний досвід. У цьому питанні цілком погоджуюся з думкою новоспеченого естонського радника міністра інфраструктури Яніки Мерило, яку вона висловила на своїй сторінці в «Фейсбуці»: «Впевнена, що Україна проведе Євробачення дуже навіть вдало. Втім, сподіваюся, що цього разу не в Києві, а в одному з регіональних центрів. Це створить можливість прорекламувати й інші красиві міста, просуне туризм і регіональний розвиток, створить нові робочі місця. І, що не менш важливо, я вірю, що це підвищить якість. Інші міста готові часто ще більше старатися і докладати зусиль». Також пані Мерило не драматизує, відповідаючи на запитання «А де взяти гроші?!». «Бюджет у порівнянні з тим, що неефективно витрачається, не такий вже високий. За останній час найменше інвестицій знадобилося Естонії, якій у 2002-му році конкурс обійшовся у 8 мільйонів євро. У 2013-му і 2015-му Швеції та Данії відповідно конкурси обійшлися приблизно в 15 мільйонів євро. Якщо скромніше, то оплата країн за участь, підтримка засновників і прибуток від продажу квитків може покрити приблизно75% витрат. А в Україні, з огляду на важливість заходу, вірю ще більше в спонсорські гроші», - відзначила радник міністра інфраструктури.

Саме так, Євробачення - це не просто статусний захід, а реальна промоція країни, сприяння підвищенню туризму, залучення нових інвестицій та робочих місць. Майбутній конкурс слід розцінювати не як тягар, а як реальну серйозну можливість. Йдеться не лише про економічне, а й важливе політичне значення цього заходу. Регіональні центри з потенційного проведення Євробачення можуть винести куди більше користі, ніж Київ. Саме для Львова, Одеси, Дніпропетровська та Херсона є більш важливим лобіювання їхнього міського бренду на національному та міжнародному рівні. Своєрідна децентралізація виходить, чи не так? Однак переможе у цих «перегонах за Євробаченням» найсильніший, а точніше - найбільш підготований і організований претендент.