В рамках освітнього проекту "Сам здогадавсь 2016", отримав сигнал з космосу.

Полягає він ось в чому. У нас з московитами, як не дивно, абсолютно ідентична проблема. Наша внутрішня сутність, наш історичний досвід та інстинкт - усе це не відповідає нашим же популярними уявленням про самих себе, нашій масовій свідомості. А через це нас роздирає на нелогічні фрагменти, при тому роздирає хаотично. Бо інстинкт диктує нам одну поведінку, а популярний стереотип пропонує іншу.

У московитів те саме - вони думають, що вони слов'яни, тобто плем'я центрально-європейського кореню, але внутрішній інстинкт у них зовсім інакший, іншого походження, тому їх теж століттями плющить. Поведінка не співпадає зі світоглядними стереотипами.

У нас це виглядає таким чином. Існують певні матриці, вербальні, візуальні тощо. Загалом естетичні. Одна з найпотужніших матриць звертається до базових пластів історичного досвіду - це козак на коні в червоних шароварах, часто чомусь голопузий, схожий на цигана, Дао Гопак одним словом. Оце все, ну ви пойняли.

Наче ж х**ня, яка різниця? Але насправді це світоглядна модель котра диктує поведінкові алгоритми прямо зараз.

Між тим як реальний історичний досвід, справжній досвід, а не вигаданий художниками і театралами епохи народництва 19-го століття, дає нам зовсім інший образ козака. Це піхотинець, це сапер, це мушкетер, і не кіннотник ні разу вопше. Тобто він набагато технологічніший, ніхуя не романтичний і значно прагматичніший за навантаженням ніж нам щодня впарюють в голови медійні та художні егрегори. (Хитро завернув).

Хоча і Майдан, і уся ця війна аж криком прокричали - хто ми є насправді. Московити теж перебуваючи у полоні своїх дебільних уявлень про нас, розраховували на те, що ми не здатні на грубо кажучи саперську, мушкетерську, окопну справу. Вони думали, що Україна розсиплеться на некеровані покозачені зграї й розчиниться в хаотичному спротиві у своїх міфічних шароварах.

Але перше, що зробили на Майдані українці - побудували фортецю з кількома рівнями оборони і типово по-піхотинськи засіли в ній намертво, і головне - влаштували там ледь не магдебурзькі цехові порядки.

Друге - створили з нуля тяжку, неповорітку, але чітку армію не номадського типу. Хай вона архаїчна, хай вона яка є, але вона системна. Армія, одним словом, не покозачилася, а навпаки - пожовнірилася.

Московити, як усі ми пам'ятаємо, навіть почали грати спочатку у цю гру, створюючи у ДЛНР казачєскіє шайкі, немов би запрошуючи українців погратися за цими правилами. А хуя лисого, не зайшла тема і не могла зайти.

Ми - це не козак на коні в широких червоних шароварах, голопузий, чорнобровий, що несеться чистим полем до бандури з театрального реквізиту. Ми - це вдягнутий у просте і сіре, козацький піхотний мушкетерський ромб, так, дійсно застарілий, але систематичний, не дуже маневрений але крепкий.

Це просто приклад з умовно військової справи але насправді, якщо ми критичніше подивимося на власну історію, то ми крізь кучугури романтичного г*вна, котре накопичилося за 19 і 20 століття і яке нам парять в школах, побачимо абриси справжніх себе, і відчуємо як добре вони сідають на наші інстинкти.

І тоді ми створимо власну стратегію на майбутнє спираючись на реальний стан справ, а не на кіношинй гардероб.

І буде мир, і буде мати, і будуть люде на землі. А московитів не буде.

Козаки Мамаї та народні картинки з чорнобровими кониками - це окрема розмова, але якшо коротко, то моду ніхто не відміняв, у тому числі й позичену. В тодішній Речі Посполитій (і у нас в тому числі) взагалі була довготривала мода на все східне, а почасти просто вигадане на цьому ґрунті. Сарматизм, шановні.

Піду собі н.... Прощавайте.