Перші слова, які сказала Надія Савченко на рідній землі:

Перше, що я хочу вам сказати - я на волі. Я хочу попросити вибачення у всіх матерів, чиї діти не повернулися з АТО, а я ще досі жива. Я хочу попросити вибачення у тих матерів, чиї діти сидять в неволі, а я на волі. Я хочу вам сказати: так, я не поверну мертвих. Але я завжди готова покласти своє життя ще раз на поле бою за Україну.

Я зроблю все можливе, щоб кожна дитина, яка сидить зараз в неволі, була звільнена. Ці герої України не повинні вмирати. Дуже вигідно, коли герої мертві, погано, коли вони живі, всім погано. Але ми будемо жити, і герої будуть у Верховній Раді України, на заздрість Російській Думі, на славу Україні, на подяку українському народу. У нас буде Верховна Рада складатиметься з тих людей, які того варті. Ми будемо жити в Україні так, як гідно повинен жити людина.

Я не знаю, як це зробити, я вам чесно скажу. Я не буду обіцяти, що це буде завтра. Але я готова померти кожну секунду, щоб так було, і це буде.

Дуже дякую всім за те, що ви боролися за мене, ви боролися за кожного, хто буде на волі. Якби люди не говорили, то політики мовчали б вічно. Тому дякую вам всім. Дякую тим, хто бажав мені добра - завдяки вам я вижила. Дякуємо тим, хто бажав мені зла - назло вам я вижила. І спасибі тим, хто був байдужим - за те, що не заважали. Спасибі всім. Щасливо.