Про судову реформу.

Ну не виходить, знову не виходить, щоб добро перемогло зло одним рішучим ударом. Не виходить прийняти ідеальний закон в неідеальній країні з неідеальними (м'яко кажучи) депутатами, яких обрали так само неідеальні громадяни. Одним ударом не виходить. Доведеться відвойовувати крок за кроком. Так само, як і всі інші закони, які є компромісом між ідеалами громадян і домовленостями олігархів.

У нас була би ідеальна судова реформа, якби не олігархи. Як би хотілося, щоб усі олігархи раптом зникли! Щоб їх посадив якийсь дуже незалежний і справедливий суд, а награбовану власність передав державі. Але для того, щоб такий суд виник, спочатку необхідно зробити ідеальну судову реформу. Знову замкнене коло.

Мишки можуть стати їжачками, але для цього потрібен довгий шлях тренувань. Простих рішень складних проблем не існує, а стратеги, що кажуть інше, йдуть лісом. Чи летять лісом, якщо вміють.