Хто небудь поясніть імбецілам, як правильно реагувать на критику міжнародних органів надзору. Якшо вам кажуть, шо публікація профілів журналістів акредитованих в ОРДЛО - це дуже погане явище, ви робите офіційну заяву на високому рівні: "Нам прикро що так сталося і ми дуже засмучені цим фактом. Буде створена комісія, шо розбереться з цим явищем". Всьо, розходимось всим скучно, тут нема на шо дивитись.

Якшо ООН чи хто там Human Rights Watch, каже, шо в Україні катують політично полонених сепаратистів, вони чекають від вас такої реакції на найвищому рівні: "Це прикро, ми обовязково розберемся і проведем розслідування. Ми - демократична країна і намагаємось дотримуватись демократичних норм цивілізованого суспільства. Випадки катування буде обовязково розглянуто". Все, всі розходимось, тут нема на шо дивитись.

Бо в демократичних сучасних суспільствах декларація намірів набагато важливіша за наміри. А чого так? Бо демократичне суспільство дуже неповоротке. Для розслідування йому знадобиться не менше року. Треба за все проголосувать, організувать комісію, придумать план роботи їй. Це колосальна марудна робота, результат якої мало кому інтересний, крім потерпілих. Тому не зволікай, об'яви свої наміри. Це все шо від тебе хочуть.

Но наші дебілоїди бігом давай бігать як ошпарені з випученими глазами, шукать винуватих, когось садить, на когось відкривать впровадження, бігом шукають на кого можна повісить цю справу. Успокойтесь, обізяни.