Є три розуміння політичної шизофренії - російська, європейська і українська... В Росії ніколи не розуміли як влада може бути не абсолютною. Яка ж це може бути справжня влада, якщо вона між кимось поділена, - кажуть в Росії? На Заході, натомість, влада могла бути поділеною ще задовго до сучасного триподілу влади на законодавчу виконавчу та судову.

Політична фабула «Трьох мушкетерів" Дюми - це змагання між двома владами - короля і кардинала, яке досить спокійно сприймав звичайний люд. А додайте до цього ще особливу владу не загнаних в колгоспи громад! Для російського простолюдина поділена влада була і лишається синонімом шизофренії - тоді як типовий європеєць вважає шизофренією культ царя й єдиновладдя.

Український розум завис десь посередині. Абсолютну владу він категорично не сприймає. Але при цьому вплив «влади» для українця лишається абсолютною в його уяві - вона відповідальна за все - за війну Путіна, за економічну кризу, за те, що трубу прорвало в під'їзді, за невинесене сміття у власному дворі.

Особливість української шизофренії в тому, що українці вигнали царя з країни, але не вигнали царя з голови.

Навчитися розуміти хто за що і яка влада відповідає, і за що, власне, відповідає сам громадянин - для більшості українців така ж трагедія як для московита згодитись, що цар може помилятися.