Потрібно піддати сумніву і проблематизації відоме запитання футурології щодо України.

Бачення України в глобальному світі

В майбутньому немає України, як ми звикли її бачити, немає світу, яким ми його знаємо, і немає глобальності, як ми про це в останні десятиліття звикли вважати.

Більше того, бачення, тобто візія, означає окрему цілу дисципліну - візіоністику.

Але візіоністика потрібна відносно речей, які невиразні в словах, де ми лише можемо мукати, але не говорити.

В цьому сенсі справжнє концептуальне бачення України в майбутньому далеке від світу та від глобальності. Україна в геліосному світі це Земна цивілізація, орбітальна цивілізація, Місячна цивілізація та Марсіанська цивілізація. Це точно не глобальність.

Україна втратила домінування мовної національно-культурної ідентичності в Революції Гідності. Без інтелектуальної революції України не відбудеться взагалі. Академічні інститути, відмовившись від інтелектуальної революції, зрадили Україну.

Водночас інтелектуальна революція це, перш за все, гуманітарна революція. Без гуманітарної революції технократична революція в Україні неможлива. Здавалось би Революція Гідності та війна змушували українців до технократичної революції. Але ні - під час війни відбувалося і досі відбувається лише відновлення радянської військової техніки (танків, БТР-ів, СЗВ і т.ін.) та відтворення західної військової техніки (БПЛА, контрбатарейних радарів і т.ін.)

Отже гуманітарна революція має в тому числі закласти умови технократичної революції, бо вона зокрема змінює саме суспільство і дозволяє знайти місце України в світі.

Гуманітарна революція включає такі процеси:

- створення нової гуманітаристики в академічній науці (філософії, історії, соціології, психології, культурології і т.д.);

- відновлення в науці мотивацій цікавості та мрійливості супроти кар'єризму, грошей та влади, що означає вивільнення тематичних досліджень з-під інституційного диктату НАН України аж до повного знищення Академії Наук;

- цим самим поступова персональна академічна люстрація наукових консерваторів;

- інституційна легітимація мережевої гуманітарної спільноти та мережевих інтелектуальних дискусій, вивільнення їх з під диктату академічної статусної комунікації;

- інституційна легітимація футурології;

- інституційна легітимація конструктивізму поза постмодерністським його походженням як в академічному середовищі, так і в позаакадемічному;

- часткова інституалізація нових гуманітарних дисциплін (цивілізаційної антропології, віртуалістики, транзитології, психоконструювання та теорієзнавства);

- мистецька революція і нові напрямки мистецтва;

- широкий інтелектуальний клубний міжнародний гуманітарний рух як альтернатива академічній науці;

- стимулювання технократичних інновацій та підготовка справжньої гуманітарної революції;

- основний пафос гуманітарної революції: відвернути Україну від мовно-культурного національного егоїзму і вивести України на цивілізаційний масштаб домагань.

Без гуманітарної революції подальше існування держави Україна неможливе.

Якщо ми хочемо зберегти Україну в найближчий час, потрібно тимчасово забути про Крим, тимчасово відрізати Донбас, знищити олігархію, жорстко контролювати процес європейської інтеграції і вкласти всі кошти не у зростання споживання, а у гуманітарну революцію.

Гуманітарна революція можлива лише з неакадемічної і неінституційної позиції, але може з ними взаємодіяти за їх щирим бажанням.

Гуманітарна революція в Україні можлива разом з Польщею та США, подалі від Росії, подалі від Німеччини, подалі від Франції, з жорстко регульованими контактами з Китаєм.

На яких принципах (соціальних, економічних, політичних) має будуватися Україна Майбутнього?

Ці принципи сформульовані у "Декларації громад людства":

Вся влада належить мережевим громадам, а не народу.

Супердіарність замість субсидіарності.

Розподілений суверенітет замість національного.

Розподілене громадянство замість державного громадянства.

Публічні ресурси належить людству в особі мережевих громад.

Відкритий світовий ринок інфраструктурних послуг замість закритого та монополізованого державами і корпораціями.

Україна неминуче має розглядати себе по відношенню щодо людської цивілізації, а не щодо Європи.

"Єдність людства має концептуальну властивість, що існує як визнана більшістю людей та їх інституалізованими групами ідентичність. Єдність не є ні толерантність, ні політкоректність, ні вічний мир, ні повага прав людини.

Людство це не сукупність людей і не мир між ними. Людство це усвідомлення хоча б більшістю людей своєї єдності в концептуальному вигляді, яка безперервно обговорюється в загальній комунікації.

Когнітологічне розуміння людства належить В. А. Нікітіну - людство є сукупність вчень, вчителів та учнів. Причому під вченнями потрібно розуміти не тільки систему знань, а й систему мотивацій. У цьому сенсі Христос, Мухаммед і Будда такі ж вчителі, як Лао-Цзи, Платон, Нагарджуна, Руссо, Кант і Достоєвський".

...............................

Україна існує, оскільки вона формує цілісне людство. Якщо Україна продовжить занурюватися у свій мовно-культурний національний егоїзм чи у олігархічні егоїзми, вона припинить своє існування.

Отже питання не в тому, яке місце України в світі, а в тому, яке місце світу в Україні. Це питання знову ж таки є питанням гуманітарної революції.

Європейська інтеграція це фатальна помилка та найбільша ілюзія українців, бо не маючи своєї інтелектуальної (перш за все), а в ширшому розумінні політичної, економічної, соціальної та культурної суб'єктності, Україна розчиниться у Європі. Можливо це буде не так принизливо як підпорядкування російській цивілізації, але це буде не менш травматично для країни.

Україна нікуди не має інтегруватися. Україна має постати перед Геліосним Світом та довгостроковим Майбутнім як самостійний цивілізаційний суб'єкт.

Інакше фронтирна (розмежувальна) природа України розірве її на частини.

Україна - не "білий лебідь" і не "чорний лебідь". Україна - "нереальний дракон".