Це непопулярні кадри, європейці про них згадувати не люблять. Некрасивенько виглядає, угу.((

Але подивитись треба. І запам'ятати собі: ось так неґалантно в 1944-1945 рр. цивілізована Франція розправлялась зі своїми "Катеринами" – жінками, що під окупацією гуляли з німцями. Понад 20 тис. їх було отак "острижено" по країні рішенням суду. (За збігом, таке саме число "московських покриток" – 20 тис. – подають історики по Україні миколаївської доби, Тарас наш Григорович недарма переймався!)

Тільки у Франції щось ні один, сц*ко, Сартр тоді не перейнявся. І ні один, курва, Превер не написав зворушливої поеми, яку б діти вчили в школі – про те, як дурненька Франсуаза "полюбила бошика, як знало серденько", і що з того вийшло. Навіть феміністки французькі досі мовчать як-у-рот-води – мов і не було в історії Другої світової війни такого епізоду.

Це – апропО гуманізму і європейських цінностей (і хто тут, питається, більший "європеєць", сиріч борець за права людини, виходить по факту?).

А звідси практичний висновок: дорогі українські журналісти, коли наступного разу яка-небудь європейська шльондра за московські гроші приїде вчити вас, як вам під час війни "ставати над конфліктом" і проявляти гуманізм, – не посоромтеся спитати: як там у них із темою шльондр із минулої війни – розібралися вже? Простили? Де можна почитати їхні об'єктивні журналістські дослідження, інтерв'ю з тими жінками (котрі дожили до нашого часу), з тими байстрятами, з якими на руках їх по вулицях гнали (байстрята виросли, своїх внуків уже мусять мати, – невже ж не цікаво, як склалась їхня доля)?..

Що, нема? Не пишуть чомусь, не знімають?...

Тоді соррі – нехай заходять іншим разом.