Хтось із колег-дипломатів, які на загал не позбавлені снобізму, якось зауважив мені, що після Наполеона французька державність і дипломатія лише деградують. Розчаровує не так сама резолюція французького парламенту ыз закликом скасувати санкції проти Росії (ці настрої добре відомі). Шокує розклад голосів 302 проти 16 (чисто по-людськи співчуваю тим 16-тьом).

Ризикну спрогнозувати, що ця резолюція буде в якийсь спосіб проігнорована нинішнім французьким урядом і санкції проти Росії на наступні півроку будуть продовжені (хоча варіанти можливі).

Але це аж ніяк не робить ситуацію кращою для України. Ризикну зробити ще один прогноз: сьогоднішній демарш парламенту Франції, як би парадоксально це не звучало, стане підставою посилити міжнародний тиск на Україну з метою примусити виконувати Мінські домовленості – змінювати Конституцію, приймати закони, проводити вибори на тимчасово окупованих територіях. Нам так і пояснюватимуть, що санкції даються завеликою ціною, щоб дозволити Україні викаблучуватися. Тим більше, що Україна не може порадувати ні втішними новинами про свою економіку, ні реформи, ні боротьбу з корупцією. Така собі вимальовується пастка імені безальтернативності Мінських домовленостей, як засобу створення розрекламованої "міжнародної коаліції на підтримку України". У ситуації, якщо за Францією аналогічні події посиплються і в інших країнах, то благенька фантазія про проведення виборів в ОРДЛО під контролем ОБСЄ без відновлення там української влади остаточно перетвориться на міраж, і ми почуємо від наших друзів і партнерів жорстке і однозначне: хочете нашої підтримки – проводьте вибори на окупованому Донбасі.

Окрім того, щоб серйозно замислитися про перспективи "норманського формату", ну хоча б подальшої участі в ньому Франції (як слабкої ланки), про що ще мала би подбати у цій ситуації наша країна?

Перш за все, потрібно остаточно зрозуміти, що в існуючому вигляді санкції проти Росії не будуть ні вічними, ні навіть тривалими. Тому вершиною дипломатичної тупості буде жертвувати будь-чим заради їхнього продовження. Санкції були суверенним рішенням відповідних країн, вводилися ними добровільно, а не через якісь зобов'язання чи домовленості з Україною. Так само можуть бути і скасовані. Тому краще не кістками лягати за цей інструмент стримування Росії, а активно подискутувати різні варіанти.

Також ми маємо дати чітко зрозуміти нашим друзям і партнерам: ми не відчуваємо поспіху повертати Донбас ні на умовах Мінських домовленостей, ні без Криму. Обираючи між продовженням ще на півроку санкцій проти Росії без чітких гарантій, що буде далі (за ціну виборів на Донбасі), та перспективою залишитися незалежною унітарною державою (хоч і на тривалий час без частини своїх територій) ми безперечно обираємо другу опцію.

"А якщо позбувшись санкцій Росія почне широкомасштабну війну?" – можливо спробує продовжити грати в дитячі ігри хтось з наших партнерів. На це питання є проста недитяча відповідь: Україна не матиме змоги перешкодити переростанню цієї війни у світову.