Несподівано у зв'язку з ситуацією на Грибовицькому сміттєзвалищі та ролі у цій історії міського голови Львова і майбутнього кандидата у президенти Андрія Садового, виникла і дискусія щодо політизації цієї проблеми і того, як опоненти Садового використовують цю тематику в інформаційній війні проти нього. У пресі з'явилися посилання на те, що багато політиків висвітлюють цю проблему виключно за «рекомендаціями» новітніх темників від влади.

Насправді дивно, що тема новітніх темників лише зараз набула такого звучання. Адже не є таємницею, що велика кількість політичних партій чи фракцій використовують так звані «тези для спікерів» вже не один рік.

Свого часу я звертав увагу на те, як Адміністрація Президента через своїх спікерів, експертів чи політтехнологів (частина яких, незважаючи на статус «незалежних політекспертів», мають власні кабінети в АП) готує ці «інформаційні акценти», а потім розсилає їх депутатам або експертам-заробітчанам.

Для прикладу подаю низку таких «тез», які розсилалися для спікерів пропрезидентських сил, наприклад, 21 січня 2016 року (читайте тут).

До речі, у майстерності маніпулятивно тлумачити дії тих чи інших недружніх до Президента політиків, дивує суперцинізм і єзуїтство у коментуванні деяких речей. Так, у фрагменті темнику від 25 грудня 2015 р. хочу звернути увагу на те, як потрібно було коментувати мою позицію щодо виходу із фракції БПП. Треба було озвучити, що «чутки про незадоволення вимог Миколи Томенка щодо певних статей Державного бюджету, не відповідають дійсності, а збіг у часі його виходу з фракції і прийняття бюджету - є цілком випадковим». Виявляється, мої кількамісячні виступи про ганебність і антинародність бюджету на 2016 рік, моя вимога його переглянути і прес-конференція про те, що я не погоджуюся з позицією фракції щодо бюджету і через це виходжу з її складу - це фантазія усіх ЗМІ, «чутки», і нічого подібного не було...

Цілком очевидно, що сьогодні контроль за змістовними повідомленнями у ЗМІ - так звані темники, що набули широкого поширення за часів Кучми-Медведчука - сьогодні живуть і процвітають. Просто вони дещо видозмінились за своєю формою і стали більш прагматичними та жорсткішими за змістом.

Так, якщо раніше установка здебільшого зводилась до того, що про друзів треба говорити все хороше, а про ворогів - нічого, то зараз більший акцент робиться на опонентах і ворогах влади: що і як треба сказати про опонентів Президента, щоб мінімізувати їхній вплив або знизити їхній рейтинг.

Отож, незважаючи на розмови про те, що в Україні остаточно утверджена свобода слова, можна з впевненістю говорити, що в політичній боротьбі влада вже по-новому використовує темники.