Нуланд важливо зрозуміти, чи може бути розморожене мінське врегулювання, яку свободу дій може дозволити собі керівництво України - і до яких компромісів готовий Путін

Вікторія Нуланд знову приїжджає до Києва і Москви. Це вже не перша така поїздка - але, скажімо так, одна з останніх. Вже за кілька місяців адміністрація президента Барака Обами почне пакувати валізи.

Реальну участь нової адміністрації у врегулюванні української кризи - маю на увазі не збереження статусу-кво, а висування будь-яких ініціатив - можна буде віднести до весни наступного року.

У Обами і його співробітників дійсно дуже мало часу. Але тоді навіщо ж приїжджає Нуланд?

Останній період роботи будь-якої американської адміністрації завжди пов'язаний з прагненням піти з Білого дому з високо піднятою головою. І, звичайно, Бараку Обамі важливо виглядати миротворцем на всіх напрямках, на яких було задіяно його адміністрацію.

Так що поїздка Нуланд є цілком логічною - заступнику держсекретаря важливо зрозуміти, чи може бути розморожене мінське врегулювання, яку свободу дій може дозволити собі керівництво України - і до яких компромісів готовий Путін.

Власне, питання Путіна - це головне питання. Але те, що Нуланд їде спочатку до Києва, а вже потім до Москви - це важливий сигнал.Тому що таким чином демонструється, що до російського керівництва збираються довести якусь спільну позицію Вашингтона і Києва, а не навпаки.

Або - повідомити російським співрозмовникам, на які поступки може зважитися Київ, щоб дати Путіну можливість зберегти обличчя - і піти з Донбасу. Тут, однак, головна проблема якраз в тому, наскільки Путін зацікавлений в збереженні обличчя.

Його останній виступ на Санкт-Петербурзькому економічному форумі якраз і продемонстрував, що російський президент почуває себе цілком комфортно. Спрацьовує розбіжність у інтересах, природна для авторитарного керівника, здатного правити безмовними підданими до нескінченності - і демократичного лідера, термін перебування якого при владі закінчується.

Простіше кажучи - це у Обами сьогодні питання збереження обличчя, а не у Путіна! Так чому ж на поступки має йти російський президент?

Путін "посунеться"; тільки якщо зрозуміє, що в своєму прагненні довести власну політичну спроможність Обама може йому серйозно нашкодити. Що Сполучені Штати почнуть серйозно працювати над продовженням санкцій проти Росії майбутньою зимою - нинішня ситуація з санкціями показала Кремлю, що американці можуть цього домогтися.

Що на саміті НАТО у Варшаві американці запропонують союзникам вражаючу програму стримування агресора, яка вимагатиме від Путіна коштовного реагування.

Що продовжаться антикорупційні розслідування, які вдарять по соратникам Путіна.

Отже, для того, щоб переконати російського правителя піти на поступки, у Нуланд повинна бути сильна позиція. І, як це не парадоксально - але для того, щоб домогтися успіху, ця позиція повинна посилюватися і конкретизуватися у залежності до наближення закінчення повноважень чинного президента США.