Останнім часом декілька разів довелося бути на дуже цікавих зустрічах, де нещодавно призначені реформатори приходили розпитати і порадитися до реформаторів більш досвідчених (ще на посаді чи вже звільнених). Що цікаво, між старими і новими зазвичай всього лише півтора, дуже рідко два роки різниці – за мірками комерційного сектору це до смішного мало, а в нашій стрімко / повільно [непотрібне закресліть] змінюваній державі це – ціла епоха.

По-перше, добре, що такі зустрічі загалом можливі, і тут найбільше тішить наявність естафети – нової хвилі людей, що прагнуть змін.

Прізвищ не називатиму жодних, бо хай спершу покажуть результати. Але цікаво, що вже накопичилися певні принципи, певні моделі й узагальнення, які можуть стати в пригоді. Так що цей текст – вступ до статті, де я спробую такий досвід запакувати для поширення.