А взагалі, футбол – це теж дзеркало суспільства в чомусь. І теж урок.

Наприклад, того, що олігархічні закриті системи неконкурентоздатні. Бо наші ж усі грають у власному чемпіонаті, за кількома винятками. І росіяни теж. Чому? Бо олігархи дали їм непомірно високі зарплати. Створили для них ставочок з рибками. Створили таку ілюзію фальшивої зірковості. І мотивації нема їхати в Європу пробиватися в значно жорсткішій конкуренції.

Вони вважають себе крутими у своєму ставочку, а клуби підіймають тільки за рахунок куплених іноземців. І думають, що круті. Зарплатами й олігархічним баблом круті, а так – ні.

А потім дивишся на маленьких словаків, валійців, хорватів і бачиш різницю. Бо там усі в різних чемпіонатах, а тому конкурують глобально. І боряться, і зростають. Тому й успішні.

Висновок простий: ставочки з рибками – це зло. Або ти в океані, або ти ніде.