Таке складається враження, що нинішньому українському політичному та економічному істеблішменту мораль та економічна ефективність уявляються абсолютно різноплановими, слабо сумісними між собою категоріями. Тому зараз ми знаходимося в глибокому проваллі. У спорті. В економіці. У військово-політичній сфері. В охороні здоров'я. У системі освіти. У пенсійному забезпеченні. Далі продовжувати немає сенсу. Це абсолютно очевидно.

Ну, скажіть, у якій ще сфері діяльності нас ці бюрократи не опустили нижче плінтуса? Тепер ось сміття зі Львова будуть перевозити до Києва. Столична влада вирішила не просто взяти відходи зі Львова на зберігання, а спалити їх. Про які обсяги йдеться, поки не уточнюють. Виходить, у нас суспільство за останні 20 років штучного відбору отримало такого собі стандартного громадянина без хребта. Далі, наше економічне поле перетворилося на простір вільного і неконтрольованого пограбування.

Невже люди, особливо кияни, не можуть зрозуміти, що у нас бюрократія вже сформувалася в клас, незважаючи на те, по який бік барикад вони знаходяться?! І це вважайте основний клас в Україні. У них є корпоративний захист інтересів та інше, інше. Аж до того, що у них є засоби виробництва - це адміністративний ресурс. Але так буде не завжди. У це щиро вірю. Адже чим гостріша проблема, чим гостріша потреба, тим імовірніша поява сильної і правильної відповіді.

Справді, якщо задуматися, то у нас багато розумних керівників, а ось мудрих, на жаль, зовсім мало. Наприклад, таких, як архітектор китайських реформ Ден Сяопін, який наприкінці 70-х минулого століття висунув гасло: "Збагачуйтеся!" І як його лаконічний заклик все легко і просто пояснює. Якщо ти збагачуєшся за рахунок своєї праці - ти стаєш маяком для інших. Услід за тобою й інші починають збагачуватися. І без шокових терапій, постійно дотримуючись китайської мудрості, вони крок за кроком переходять річку, намацуючи каміння під ногами.

"У той же час в економіці ніколи не буває рівноваги, - зауважив нещодавно мій співрозмовник і переконано додав, - особливо в нашій українській економіці, коли гроші вирішують усе, то це означає, що більшість громадян опиняються за бортом, так би мовити, тих щасливчиків, які з грошима. Природно, всі інші - чужі на цьому святі життя". І це схоже на правду. У всьому світі вже не вистачає ресурсів на підтримку соціальних програм. На цьому наголошують усі зарубіжні експерти.

Але якщо треба скорочувати рівень життя, то хто почне першим? Аналітикам видається, що це будуть європейські держави. Потім це перекинеться на Штати. Але, мабуть, найбільш глибокі наслідки будуть у Китаї, з чим, можливо, вони зуміють впоратися завдяки потужній адміністративній машині. А ось чи зуміємо ми в Україні вистояти? Це велике питання. Але наші бюрократи і політики навіть не думають сідати за "Круглий стіл", щоб показати, які у кожного з них є рішення цих проблем. Немає у нас і центру консолідації.

Щоправда, поки відомо лише те, що Білий дім похвалив Володимира Гройсмана під час недавнього візиту до США за його перші кроки, і тепер у Вашингтоні мають намір виділити Україні 220 мільйонів дол. нової фінансової допомоги на проведення економічних, політичних і енергетичних реформ у контексті, зверніть увагу, масштабної приватизації. Правда, наступний транш МВФ теж відкладається. Ну, це і зрозуміло, тобто прогнозувати, що відбудеться на наших ринках через пару місяців і більше - це все одно, що прогнозувати, що буде з погодою через цей же період. Приблизно одне і те ж.

Хоча експерти РПР і синоптики справно отримують зарплату, тільки за що? Українські фінанси - це сьогодні, мабуть, непередбачуване явище, тому що багато невизначеностей і досі не збудовані застосовувані до нових умов системи регулювання, хеджування, узгодження курсової політики національної валюти. І якщо оцінювати економічні моделі, діючі зараз у країнах, що розвиваються, то вони, безумовно, орієнтовані на Західні держави. Вони засновані на високому рівні споживання і вимагають значного капіталу, а це все, наприклад, у нашій надзвичайно складній і навіть драматичній ситуації працює в Україні, м'яко кажучи, дуже слабо.

Зараз, коли уряду Гройсмана треба урізати соціальні витрати, у нас для цього просто немає ресурсів. Таким чином, постає головне питання: а якими можуть бути нові моделі, які б враховували наші українські особливості? Відповідаючи на це питання, експерти у своїх пропозиціях приходять до наступного висновку, що в нинішній ситуації в Україні слід продовжувати вливання ліквідності на внутрішній ринок, але переважно через підтримку громадян (для утримання споживчого попиту). Для осіб, що втратили роботу або значну частину доходів, треба надавати право на списання до 3 000 грн із суми споживчих та інших кредитів, отриманих ними до 1 січня 2014 року. Дотувати за рахунок держави виплати за іпотечними кредитами, починаючи зі ставки 9% річних у гривні.

При цьому, найближчу перспективу для нас експерти бачать такою: очікується значний дефіцит державного бюджету, зниження рівня життя в середньому не менш ніж на 8%, збільшення кількості безробітних до кінця 2016 року, суттєве недофінансування освіти, охорони здоров'я та інших соціальних галузей. Чому аналітики прийшли до таких висновків? Насамперед, аналізуючи останні показники, цифри і факти, наприклад, в останні роки приріст внутрішнього попиту у нас йшов за рахунок споживання, а на що він йшов?

У минулому 2015 році зі 100 гривень приросту 53-57% покривалися інфляцією, 22-25% покривалися імпортом та лише 1 грн з п'ятдесяти стимулювала внутрішнє виробництво. Що свідчать ці цифри? А те, що якщо зараз ми будемо стимулювати споживання, тобто на 50-60% будемо стимулювати інфляцію, решта - імпорт і тільки на 20% - внутрішнє виробництво. Не хочу зараз говорити, що погано, а що - добре. Важливіше наголосити: стимулювання споживання населення призведе до інфляції і зростання імпорту, особливо при стабільному обмінному курсі національної валюти.

Як не хочеться це визнавати, але найближча перспектива, на думку експертів, може бути такою: девальвація гривні прискорює зростання споживчих цін, а далі давайте підрахуємо. Якщо гривня ослабне до долара США на 1%, то споживчі ціни зростають на 0,2-0,3%. Нескладно і наступне підрахувати, що таке зниження гривні до кінця 2016 року може додати до інфляції 6-9%.

Власне, одна із основних причин нинішньої й економічної, і політичної кризи - це капіталістична суперечність між виробництвом і споживанням. І за всім цим стоїть політика. Конкретна, нітрохи не абстрактна політика. І також не зрозуміло, навіщо у кризу у нас стільки вихідних днів?! Наприклад, у понеділок, 20 червня вихідний, ніхто не працював. Попереду ще чотири вихідних дні. Все-таки, це криза в головах бюрократів і політиків чи вона структурна? Передчуття якісь нехороші, що все завалиться. У народі кажуть, якщо гнилі колоди, будинок довго не простоїть. Ось і економісти вважають, що саме короткі відпустки американців є причиною того, що США мають одну з найбільш конкурентоспроможних економік світу.

У цьому немає нічого дивного, оскільки обов'язок надавати довгі відпустки і вихідні неминуче збільшує витрати компаній, підвищує вартість товарів і послуг, зменшує кількість робочих місць. Наприклад, у США рівень безробіття набагато нижче, ніж у Західній Європі. Середньостатистичний європеєць, що втратив роботу, не може знайти нову протягом майже року, а американець - 3-4 місяців. Загалом експеримент з побудовою комунізму закінчився крахом СРСР, сильно вплинув на Західний світ, змусивши кмітливих капіталістів Європи і США розширювати соціальні програми.

І найімовірніше, що сьогодні такий добробут у їхньому суспільстві - це результат впровадження ключових елементів тієї колишньої ідеї. Зате у нас в Україні тонкий прошарок великих чиновників і політиків в уряді та Верховній Раді зі специфічним культурним, духовним і моральним досвідом навіть не хоче пересічним українцям у цих важких умовах масштабної кризи хоч скільки-небудь проіндексувати пенсії та зарплати. Більше того, зараз ми почали жити за правом сильного - у кого зброя, у того і влада. І, схоже, є третя сила, яка ще не заряджає людей промовами, зате успішно мобілізує сили. Дивним чином цій силі все вдається, вона немов грає в комп'ютерну стратегію.