Про що говорять французи.
З одним з них мав цікаву розмову. Освічена людина, добре володіє англійською, турбізнес цілком успішний. Зайшла мова про нещодавнє рішення Сенату щодо послаблення санкцій, обгрунтоване "стражданнями" французського агросектору.
- Та ні, ми не дуже страждаємо. Просто наші політики не хочуть йти проти Росії.
- А за що ви її любите?
- Кого?
- Росію.
- Не любимо ми її. Вони варвари, хоч і з грошима. Поводять себе дико, а якщо великою компанією, то взагалі жах.
- То звідки компліментарність, якщо не економіка?
- Не хочуть наші зв'язуватись. Вони ж непередбачені.
- То ви лише за себе боїтесь?
- Одну хвилину.
Він виходить і приносить пляшку червоного бургундського і сир.
- Якщо чесно, ми не хочемо втратити оце, - обводить очима принесене, - сідайте, скуштуєте.
- Дякую, я вже добре поїв, якось іншим разом.
Ні, вони не проти нас. Вони бояться за себе. І боятимуться завжди. А нам своє робити - захищатись від дикунів.