Чути голоси розчарування: чому Собор не сказав більше про Україну?

Тому, що Україна не була на ньому представлена і голос двох архієреїв-українців серед понад двох сотень - не міг бути визначальним.

От хіба нас турбує питання "нових земель" Греції? - більшість навіть не знає про що йдеться :) - а грецькі ЗМІ та журналісти ТРИ дні поспіль жваво обговорювали саме цю тему. Бо вона їм близька не менше, ніж нам - визнання автокефалії.

Головний підсумок, як для мене, що Собор у своїх рішеннях та заявах НЕ СТВОРИВ НІЯКИХ ПЕРЕШКОД для подальшого визнання Вселенським Патріархом автокефалії Помісної Православної Церкви в Україні.

Навпаки, судячи з раніше наведених слів Сербського Патріарха та речника Собору архієп. Іова (Гечі), неформальні обговорення українського питання серед членів Собору дають підстави Вселенському Патріарху стати більш активним в українському напрямку.

***

Головний підсумок Великого Собору в тому, що він - відбувся. Попри спротив і намагання його зірвати. З'явився сучасний прецедент: Вселенський Патріарх не просто "перший серед рівних", але скликає Великі Собори і головує на них. Його першість підкріплена механізмом. Навіть тоді, коли Москва хоче протилежного.

Для України - це добрий знак. Бо рішення визнати автокефалію Церкви в Україні безперечно буде також заперечуване Москвою і її союзниками. Але якщо Собор став можливим - то і визнання, хоч і всупереч протестам Москви, є цілком реальним.

***

Це питання часто ставлять, тому відповім окремим записом:

Для визнання Помісної Православної Церкви в Україні автокефальною ЦІЛКОМ ДОСТАТНЬО Томосу (грамоти), який видає Вселенський Патріарх САМ на підставі рішення Синоду Константинопольського Патріархату.

Саме так було з визнанням автокефалії Церкви в Польщі 1924 р.

Добре, коли всі або більшість інших Церков підтримують цей акт. Але для його дійсності це є не обов'язково - лише бажано.

Рішення Всеправославного Собору для цього НЕ ПОТРІБНЕ.