Передивився відео зі Стамбулу, де поранений поліцією смертник все ж встигає підірвати вибухівку.

І знаєте, це тіло, що борсається на підлозі, вже не викликає жодних емоцій. Абсолютно зник момент емпатії, до типу людської істоти, що зараз помре.

За останні 2 роки ми реально перетворилися на країну, де кров і смерть стали нормою. Терорист же сприймається як шкідлива комаха, яку треба якомога швидше прихлопнути.

Єдина думка свердлила мозок - блін, чому поліція його не дострелить, коли стільки часу пройшло від моменту першого пострілу в нього до моменту підриву?

І знаєте, це гарно. Чим скоріше більшість українців навчаться бачити в терористах - що ІДІЛовських, що путінських - не людей, а шматки злочинного м'яса, які не мають жодних прав ні на що, окрім смерті, тим скоріше ми зможемо перемогти зловісного монстра за порєбріком.

Мене дуже лякає тенденція до гуманізації ворога, яка зараз підігрівається з Москви. Вустами своїх прямих агентів впливу та непрямих, таких як, на жаль, Надія Савченко, нам втовкмачують, що "там теж люди", "давайте з ними говорити", "у нас є щось спільне" й подібну єрєсь.
Ні. Давайте сприймати путінське лайно так, як цього недостріленого виродка в стамбульському аеропорті.

Тобто - прикро, що не одразу дострілили.

VIDEO: Police shoot suicide bombers right before he blows himself up in Ataturk airport #Istanbul - @agirecudi pic.twitter.com/D7xrLt3ryD

— Conflict News (@Conflicts) 28 июня 2016 г.