У першому кварталі 2016 року українська економіка зросла на 0,1%. Очікується, що за підсумками року ця цифра складе 1%, а вже з 2017 року економічна динаміка пришвидшиться. Про це у своєму блозі на сайті "Новое время" пише народний депутат України Оксана Продан.

За оптимістичним сценарієм - до 3-4%, за песимістичним - до 1,5-2%.

Не так погано, якщо зважити, що у 2015 році, за уряду Арсенія Яценюка, економіка впала на 9,9%.

Але чи цього достатньо? Безумовно, ні.

За даними Світового банку, протягом останніх 24-х років валовий внутрішній продукт України скоротився на 35%. Ми в «лідерах», на другому місці Молдова з падінням ВВП «мінус» 29%, на третьому Грузія, а всього таких країн лише п'ять у світі.

Україну люблять порівнювати з Польщею, так ось за рівнем номінального ВВП на душу населення ми відстаємо від своїх сусідів на світлові роки. У них - близько $13 тис., у нас - $2 тис. І це за однакових стартових умов на початку 90-х років.

Про що свідчать ці цифри?

По-перше, 2-4% зростання на рік залишать нас в категорії країн третього світу. Щоб наблизитися до рівня розвинутих країн, не завтра-післязавтра, а хоча б протягом найближчих 20-25 років, потрібно бігти вперед вдвічі-втричі швидше, ніж ЄС, США, Австралія, Швейцарія та інші з клубу багатіїв. Оскільки, за прогнозами у 2016 році економіка розвинутих країн зросте на 3,5%, нескладно порахувати, на які показники нам потрібно вийти.

По-друге, українське економічне диво неможливе без зміни економічної системи. Нічого путнього на основі пострадянської, корупційної і зарегульованої системи відносин не побудуєш. Можна підфарбувати, десь підремонтувати, але стара будівля - це стара будівля, тоді як нам потрібна сучасна. У свій час Південна Корея пішла на радикальне зниження податків, зробила ставку на національне високотехнологічне виробництво та людський капітал і врешті-решт зуміла вирватися із злиднів. Сьогодні всі говорять про південнокорейське економічне диво, країна входить в число найрозвинутіших у світі, але без системних змін це було б неможливо. І це стосується не лише Південної Кореї, а всіх, хто зміг зробити якісний стрибок вперед.

По-третє, Україна продовжує рухатися за інерцією. Нічого дивного, всі попередні роки українські чиновники працювали в режимі «ініціатива карається», а система працювала за принципом негативного відбору. Однак прийшов час сфокусуватися на наших сильних сторонах. В першу чергу, це - люди і притаманна українцям підприємницька ініціатива. Розвиток освіти, інвестиції в технології, відсутність корупційних бар'єрів та рівні правила гри - це наші драйвери економічного зростання. Час країн, які живуть за рахунок експорту сировини, минає. Достатньо лише порівняти капіталізацію Google та «Газпрому». Це одночасно і хороша, і погана новина. Все, як то кажуть, залежить від нас, а також від наших амбіцій. Якщо 1%, або ж навіть 2-4% економічного зростання буде сприйматися як #перемога і привід для гордості, це означатиме, що ми змирилися з роллю аутсайдерів у світовій економіці.

Але чи це те, за що боролись люди під час Революції Гідності?

Ні, вони боролися за справжню податку реформу, за зміну системи регулювання економіки, за відповідальність фіскалів, за доступні кредити для малого та середнього бізнесу, незалежні суди, захист права власності та багато інших якісних перетворень.

Багато з цих проектів давно знаходяться в парламенті, за них потрібно лише проголосувати, а уряду - втілити в життя.