Але що робити зі снами? Снами, які нагадують нам, чого ми хочемо і ким насправді є.

Можна думати про себе що завгодно, і навіть стати ким завгодно, але щоночі є ризик побачити такий сон. І ким би ти себе не уявляв, тобі все одно доведеться спати.

З таких снів не прокидаються ніколи. Єдиний спосіб, що може позбавити такого сну, – це інший сон. Але ти ніколи не знаєш, що чекати від нього – а може, попередній був стерпніший.

Вони нічого про тебе не забувають. Особливо те, що ти забув сам. Але вони сильніші за спогади, бо беруть, вирізають і роблять із них колажі. Химерні і саме в точку, переставляючи на знакове тло тих дійових осіб, які ніколи б там не опинилися, і тобі соромно, що вони там. Хоча нестерпно щасливий їх бачити, хоча б так.

І коли такий сон вистигає, мов гаряча домашня випічка, залишається тільки присмак яблук і сум. Від того, що все було всього лиш сном.