Українське суспільство стоїть перед дилемою оцінки політичних процесів: з одного боку, оцінка ситуації різко критична - «Так жити не можна», але з іншого - революційні протести і фізичне протистояння для воюючої країни так само неприйнятні. Про це в коментарі для Kyiv.Press розповів політолог Вадим Карасьов.

«Довіра до будь-яких державних інститутів і політичних лідерів досить низька, «нові проекти» що з'являються, викликають реакцію хіба що їх друзів в соціальних мережах. У такій ситуації з'явився попит на якісно нові дії існуючих політиків і лідерів громадської думки.

            Наприклад, несподіваним кроком можна вважати сидячі протести Радикальної партії Ляшко в парламенті. Минулого тижня оглядачі очікували силового розблокування трибуни, масової бійки між депутатами, більш того, режисери-постановники вели все до того, що люди у військовій формі могли штовхати і бити жінок прямо в президії Верховної Ради. Ми всі розуміємо, кому це було б вигідно, і чиї канали показували б подібні кадри цілодобово. А ось ненасильницький протест - це асиметрична відповідь, це щось нове і свіже. Протест без насильства.

            Багато хто вже згадує ненасильницькі  протести в Індії, організовані Махатмою Ганді, які врешті-решт привели до перемоги руху національного визволення. Обидві українські революції новітнього часу, до речі, багато в чому були сприйняті позитивно суспільством і іноземними урядами внаслідок їх мирного характеру. Протестанти або проводили мирні ходи і жили в наметових містечках, або захищалися від "Беркута" фанерними щитами.

            У порівнянні з погрозами або проявами насильства, мирні протести ще довго будуть більш виграшними методами політичної боротьби для українського суспільства. Громадяни погрожують «винести владу на вилах», але насправді підтримують мирні шляхи вирішення будь-якого конфлікту», - вважає експерт.