Погортав стрічку публікацій та коментарі під ними. Дуже багато уваги приділяється ході "за мир" яку Московський патріархат організував з Почаєва і Святогорська на Київ.

Мабуть, організатори задумували її як демонстрацію підтримки МП в Україні, що саме ця конфесія "єднає Схід і Захід" тощо.

Але більшість коментарів мають цілком протилежний погляд на ходу: люди БОЯТЬСЯ її. Бояться, що під виглядом релігійної процесії у столицю зайдуть тітушки/бойовики/агенти; бояться спеціально влаштованих провокацій із кровопролиттям і жертвами – щоби Кремль мав чергові підстави для розширення агресії; бояться, що хода перетвориться у столиці в новий Антимайдан тощо.

Спеціально для прихильників МП хочу наголосити: як би вам не здавалося, але не ми, не Київський патріархат стали джерелом такої реакції в мережі. Ми свідомо не робили ніяких заяв на цю тему – реакція людей на ходу абсолютно самостійна і викликана реальною оцінкою фактів.

За 2,5 роки російської агресії УПЦ МП зробила все для того, щоби її асоціювали не з миром, а з "рускім миром". Заяви про "громадянську війну" і демонстративне невставання при вшануванні Героїв України, прокремлівські заяви Московського патріарха і церковні ордени Кисельову-Лаврову; бабусі з іконами, які перешкоджали українським військовим викинути кремлівських терористів зі Слов'янська, "Русская православная армия", обрання на єпископа для Криму одного з відкритих поплічників сепаратистів, і т. д. – усе це міцно увійшло в суспільну свідомість. Керівництво УПЦ МП не лише нічого не зробило, щоби змінити ставлення суспільства до себе – навпаки, воно обрало план "фортеця в облозі" як модель поведінки.

Цей план вилився в те, що УПЦ МП не має жодної нормальної комунікації з суспільством, зроблена політична ставка суто на колишніх регіоналів, спостерігається все більше дистанціювання від держави України та синхронність заяв із кремлівським МЗС тощо.

Очевидно, що не всі в УПЦ МП підтримують таку лінію поведінки, не всі є прихильниками "руского міра". Насправді, на мою думку, таких є меншість. Але зараз виразники ідей "триединой Руси" – при владі в цій церкві, тому і їхня позиція є на виду та впливає на публічне лице конфесії.

Аналізуючи відгуки, побачив кілька слушних пропозицій, як на все це реагувати.

1. Не допускати агресивних дій та провокацій. Насильницьке перешкоджання очевидно виливатиметься в бійку. А це – саме те, що потрібно кремлівській пропаганді: сцени "масового насильства над віруючими, які виступають за мир". Можливо, що один зі сценаріїв, які опрацьовуються кураторами МП у Кремлі, – саме такий. І чим гірше буде тут – тим краще для кураторів.

2. Увага до ходи: потрібно фіксувати на відео, фото будь-яку російську, монархічну, сепаратистську символіку. При виявленні подібного – звертатися до правоохоронців з вимогою реакції.

3. Задля безпеки суспільства і самих учасників ходи – проводити перевірку щодо наявності в ході російських громадян чи підозрюваних у зв'язках з російськими окупантами й колаборантами, наявності небезпечних речей тощо. Це цілком демократична практика, покликана убезпечити самих учасників ходи від провокацій.

4. Взяти з керівництва УПЦ МП, як організаторів, письмове зобов'язання, що всі учасники ходи після її завершення 27 липня – не отаборяться в столиці та не братимуть участь у будь-яких політичних акціях.

5. І головне – зробити так, щоби ‪Українська хода‬ 28 липня, яку проводить Київський патріархат від Володимирського собору на Володимирську гірку – була численною та показала, що прихильників Української церкви та України значно більше, ніж послідовників "руского міра".