Я ось майже 5 років, тобто відколи переїхала до Києва, збираюся написати цей пост, але стримую себе, бо мені здається, що це страшна банальність і хтось це вже написав. Але досі не бачила.

Якщо переходити з синьої на зелену лінію метро не в годину пік, то практично завжди не працює один ескалатор, й люди розходяться у два потоки. На той ескалатор, який рухається, утворюється черга, всі один в одного на голові. Той, яким треба йти пішки, майже вільний. Мені здається, це дуже яскрава метафора України: тут практично нема конкуренції (крім вуличної кави з авто хіба), якщо ти хоча б трошки рухаєш попою (це ж навіть не вгору йти, вниз!), зовсім трошки, то маєш дуже багато вільного простору. І більшість людей роблять дивний вибір: штовхатися ліктями й тупотіти на місці, аби кілька секунд "воно само" їх везло.