Отже, Кропивницький! Мої міркування про це по свіжих враженнях. Я гадаю, що компроміс знайдено. Адже це та назва, яка нікого повністю не влаштовує (а компроміс передбачає поступки), але до неї найменше претензій! До будь-якої іншої назви претензій були б гори томів. Не існує такої назви, яка б усіх влаштувала -- хіба що Єлизлатокропигульськ))

А якщо серйозно, то єдиний аргумент проти, який я мав, і який вже цитували -- це те, що назва іменна. Мені більше хотілося ландшафно-гідронімного топоніма. Але :

1. Кропивницький частково задовільняє потребу в ландшафтній назві -- в основі прізвища наша українська кропива (не ананас чи коріандр абощо). До того ж це лікувальна рослина: "Одна кропива замінює семеро лікарів", - говорили в давнину. Про цілющі властивості кропиви багато знали наші предки. І в той же час вона жалка, вміє захищатися.

2. Кропивницький частково задовільняє і єлисаветградців, адже він представник саме тієї "золотої доби" Єлісавєтграда др.пол.ХІХ ст. до якої ті постійно апелювали. Тепер в назві є і їхня частка.

3. Тих, хто був за українську назву Кропивницький теж влаштовує, адже він є однією із найзнаковіших постатей української культури, непересічний менеджер -- організував перший український професійний театр, якому аплодували столиці Європи; боровся за відміну Валуєвського та Емського указів, за право ставити вистави українською мовою, співати на сцені українських пісень, друкувати українські книжки; і багато в цьому досягнув. Крім здібностей менеджера він автор драматичних творів, які є і будуть актуальними, а також цікавими і цінними з художнього боку.

4. Милозвучність. Ця назва не ріже вухо, є питомо українською, з відкритими складами, в міру жорсткою і м'якою наприкінці, не чужою для вимови (як Єлісавєтград або той же мій улюблений Інгульськ). Я б, навіть, сказав, що ця назва співуча і протяжна, як наші широкі степи!

Тому відкиньмо свої надмірні амбіції, і будьмо гідними нащадками Кропивницького!

МИ КРОПИВНИЧАНИ -- НАС ГОЛИМИ РУКАМИ НЕ ВІЗЬМЕШ!!!