Археологічні розкопки в Старій Донголі виявили документ, що підтверджує існування короля Кашкаша, раніше відомого лише з фольклору.

Археологічні розкопки в Старій Донголі принесли неочікуваний результат. Серед нашарувань побутового сміття виявили обривок паперу, який змусив істориків переглянути цілу епоху. Цей документ став першим матеріальним свідченням життя людини, чиє ім'я століттями вважалося лише частиною фольклору та релігійних переказів, що передавалися з покоління в покоління, інформує UAINFO.org з посиланням на "24 канал".

Як учені повернули з забуття легендарного монарха?

У руїнах стародавньої цитаделі Старої Донголи, що на території сучасного Судану, відбулася подія, яка трансформувала напівлегендарне ім'я у цілком реальну історичну постать. Під час розкопок у межах проєкту UMMA вчені натрапили на невеликий аркуш паперу з арабським письмом, що століттями пролежав у сміттєвому шарі. Цей документ підтверджує існування короля Кашкаша – правителя, якого раніше знали лише з пізніших традицій та релігійних текстів 19-го століття, зокрема з праці "Кітаб аль-Табакат", пише Arkeonews.

Знахідку виявили в будівлі, яку місцеві мешканці здавна пов'язували з резиденцією дрібного короля. Вона суттєво відрізнялася від навколишніх споруд своїми розмірами та багатством знайдених у ній речей.

Серед залишків розкоші дослідники зафіксували вироби з шовку, високоякісну бавовну, шкіряне взуття та руків'я кинджала, виготовлене з бивня слона або рогу носорога. Також були знайдені золота каблучка та мушкетні кулі, що однозначно вказує на проживання тут представників політичної еліти того часу.

Сам документ є офіційним розпорядженням. Попри те, що його знайшли серед відходів, текст несе в собі чітку королівську владу. Він починається словами "Від короля Кашкаша" і адресований його підлеглому на ім'я Хідр, йдеться в дослідженні, опублікованому в Azania: Archaeological Research in Africa.

У листі монарх дає вказівки щодо господарських справ: зібрати три одиниці текстилю, передати вівцю з її ягням певному Мухаммаду аль-Арабу, а також отримати іншу вівцю у чоловіка на ім'я Абд аль-Джабір. Наприкінці листа згадується ім'я королівського писаря Хамада.

Такі деталі малюють образ правителя, який був глибоко залучений у мікрополітику та економічне управління містом. Це спростовує уявлення деяких європейських мандрівників минулого про нубійських королів як про людей, що постійно перебували у стані війни. Навпаки, Кашкаш постає як адміністратор, що керує торговельними відносинами, обміном дарами та підтримує соціальні зв'язки.

Інші знахідки підтверджують багату історію регіону

Важливість знахідки підкріплюється й іншими артефактами. Разом із документом були знайдені османські срібні монети початку 17-го століття, а радіовуглецевий аналіз органічних матеріалів підтвердив, що папір потрапив у сміття не пізніше 18-го століття. Це дозволяє впевнено датувати правління Кашкаша кінцем 16-го – початком 17-го століття. Таким чином, він стає одним із перших надійно підтверджених правителів Нубії постсередньовічного періоду, зазначає Phys.org.

Мова документа також дає неоціненну інформацію про культурну трансформацію регіону. Хоча наказ написаний арабською, у ньому присутні граматичні нерівності та розмовні особливості, що відображали вплив місцевих нубійських традицій. Це свідчить про те, що процес арабізації був не різким розривом із минулим, а поступовою адаптацією. Арабська мова стала основною для офіційного листування суду, але все ще пристосовувалася до місцевих реалій.

Дослідники зазначають, що Нубія в цей період не була ізольованим регіоном. Вона залишалася ключовим коридором, що з'єднував Середземномор'я з Африкою на південь від Сахари. Через неї проходили потоки золота, слонової кістки та інших товарів, а разом із ними – нові релігійні ідеї та політичні моделі.