Видатний мовознавець, доктор філологічних наук Олександр Пономарів на сторінці свого блогу продовжує втаємничувати широкий загал у тонкощі української мови. Із-поміж іншого професор пояснює значеннєві відмінності між паронімами "правний", "правовий" і "правничий", а також обґрунтовує українськість слова "запирати"

Олександр Данилович Пономарів

Тарас Ляхно цікавиться доречністю використання вислову знівелювати рішення. Дієслово нівелювати походить від нім. nivellieren – вирівнювати земну поверхню, переносно – стирати індивідуальні відмінності. Отже знівелювати рішення означає звести його нанівець.

Відповідаючи на запитання Костянтина Горобця з Одеси, пояснюю значеннєві відмінності між паронімами правний, правовий, правничий.

Пра́вний – це законно обґрунтований, такий, що спирається на закон. Наприклад, правні підстави для виконання консульських обов'язків.

Правовий – стосовний до права, наприклад, правова нерівність, тобто нерівність у правах.

Правничий – те саме, що юридичний, тобто пов'язаний із законодавством, з вивченням та опрацюванням правознавства. Наприклад, правничий факультет, правничі науки, правнича академія. Правник – те саме, що юрист.

Чи українське слово путівка? – запитує Вікторія Андреєва.

Не виключено, що це запозичення з російської мови, хоч ми також маємо слово путь: "Я казав, що вернусь безумовно, хоч і ворог на нашій путі" (Володимир Сосюра).

Читачеві Миколі Скибі пояснюю, що я не пропонував викидати з української мови конструкцію в мене є, хоч вона справді запозичена з російської мови, а туди потрапила з фіно-угорських. Перевагу ж потрібно віддавати питомо українській і взагалі слов'янській та індоевропейській конструкції я маю. Чи знаходив я її в письменників-наддніпрянців? Та скільки хочете. Наприклад: "Латин дочку мав чепуруху" (Іван Котляревський). "Не мала ні рідні, ні кутка, ні родини, нічого, крім вільного неба" (Олександр Довженко). "Він мав тільки один присілок" (Іван Нечуй-Левицький). "Буде варт на світі жить, як матимеш кого любить" (Тарас Шевченко).

Андрій Вовк цікавиться етимологією слова запирати/заперти й має сумніви в його українськості. Те, що слово українське, немає жодних сумнівів, бо воно наявне в словнику за редакцією Бориса Грінченка з такими ілюстраціями: "Скриплять ворітонька, не можу заперти", "Людям губа не заперта" – відповідник російського фразеологізму "На чужой роток не накинешь платок". Дієслово запирати/заперти, з яким споріднені опертя, підпора, запір, розпірка тощо, зводиться до індоевропейського кореня (s)per – кроква, жердина, спис.

Слово користати в Словнику української мови. т. 4, ст. 290, відсилається до користуватися. Отже, воно не має негативного забарвлення поза контекстом, як видалося читачеві Русланові. Та й приклад підтверджує позитивне значення лексеми: "Восени я вернув до Львова, щоб користати з бібліотек" (Іван Франко).

Львів'янин Сергій Малинич має клопіт зі словами магніт і магнет. Закономірним мусить бути магнет, бо маємо магнетизм, магнетизація. Укладачі "Українсько-англійського словника наукової мови", ч. ІІ, Вінниця, 2010, ст. 624, усунули цю розбіжність і подали тільки магнет. Я цілком їх підтримую, але це поки що не затверджено офіційним правописом.