Коли в лютому я отримала sms із погрозою вбивства, того ж дня мені подзвонили мало не з усіх держорганів країни, нагадує в своєму блозі на "Новому часі" журналістка Христина Бердинських. З АП, МВС, СБУ, я вже не пам'ятаю, хто ще. Я тільки те й робила, що відповідала на дзвінки. Мінстець теж закликав розслідувати. У відділення поліції, в яке я подавала заяву, пригнали трьох керівників якогось управління. Всі залишали мобільні і просили дзвонити, якщо до мене будуть ломитися в квартиру, пропонували охорону.

Це було в п'ятницю, а з понеділка почалася правда життя – перекидання справи з одного управління в інше. Зараз воно знаходиться вже в третьому райуправлінні. Я знаю, що за всі ці місяці перевірили номери телефонів, перевірка, звичайно, нічого не дала, але не знаю, чи допитали ще когось, крім мене, у цій справі. Я озвучувала свою версію подій поліції і писала про це в своєму блозі.

Головний редактор НВ Віталій Сич був готовий давати свідчення, але ніхто йому не дзвонив, нікуди не викликав і нічого не питав.

На щастя, історія зі мною була дурним залякуванням. У поліції мені так і сказали: "Якби з вами хотіли щось зробити, швидше за все зробили б, а не писали sms».

Але після цієї історії я зрозуміла, що головний захист журналіста – це максимальна публічність, інформаційна підтримка колег з інших ЗМІ у висвітленні справи, а не правоохоронні органи. Тому в усі ці гучні заяви сьогодні я не дуже вірю. Я швидше повірю, що колеги-розслідувачі самі все з'ясують. Але обов'язково потрібно дізнатися і розповісти, хто вбив Павла Шеремета. Не можна це так залишати