Якщо дуже коротко, то в Польщі відбувається лагідна ердоґанізація.

Книгарні, звісно, ще ніхто не палить. Ні, бо поляки – культурний народ зі своїми традиціями. І почали вони здалека – відбувається витіснення кваліфікованих кадрів з культурних інституцій (мінус Ґжеґож Ґауден, Томаш Піндель) і призначення слухняних функціонерів і родичів (Зємовіт Ґовін, син віце-прем'єра, готується, мабуть, посісти якусь менеджерську посаду), просувається патріотична, консервативна і релігійна версії польської культури, формуються списки небажаних для влади авторів.

Ну, і цензуру вони не можуть запровадити. Ще не можуть. А тому почали з того, що відтепер не фінансуватимуть переклади певних письменників. Наприклад, Ольги Токарчук.

Однак це тільки початок. І, думаю, апетити поволі зростатимуть. Нерадісне воно все таке, що хоч вовком вий.