Сказати, що цей процес не затягнеться – видавати бажане за дійсне. Сьогодні правляча коаліція Польщі взяла курс на те, щоб пересваритись з усіма можливими і неможливими партнерами. Мотивація зрозуміла: дуже легко завойовувати владу, висуваючи націоналістичні та популістські гасла. Це те, що найкраще сприймається середньостатистичним виборцем. І це те, що завжди дає політичні бонуси.

Щоправда, потім за це доводиться розплачуватись. Але потім (можливо, не цій конкретній політичні силі, а її наступникам) доведеться розгрібати ті завали. Таку думку у своєму блозі на сайті "Новое время" висловив український дипломат, міністр закордонних справ України у 2007-2009 роках Володимир Огризко.

Боюсь, що швидких рішень не буде. Це означає, що нам треба взяти паузу та спокійно дивитись на те, що відбувається. Безумовно, реагувати. Та не перебільшувати і не робити цю реакцію гіперемоційною. Емоції на емоції – це малопродуктивно.

Читайте також: Дві надії: як уникнути крапки в довготривалому процесі польсько-українського порозуміння

Наш підхід має бути спокійним, виваженим, але критичним. А заразом таким, що дозволяє не рвати нитку діалогу. В цьому плані тональність заяв Верховної Ради правильна. З одного боку, відверта оцінка, а з іншого – пропозиція взятися за голову і почати рух вперед, а не назад.

Та Польща не відреагувала на заяви України, Ізраїлю та США. Чи становить цей закон загрозу для наших відносин? Загроза в тому, що ми – слабка країна. Нас ніхто не поважає і не бачить – ось це правда. Та тут йдеться про глибші речі.

Читайте також: Продовження роботи Українсько-польського форуму істориків у чинному форматі відтепер неможливе

Загальна політика сучасної Польщі матиме негативні наслідки для неї самої. Цей закон допоможе зіпсувати політичний імідж Польщі, і це безумовно вплине на її відносини з Україною, Ізраїлем, США, Литвою, тощо.

Так, деякі речі мають правильно називатись – ніхто не може з цим сперечатись. Не було польських таборів смерті – були німецькі. Але те, що були польські колаборанти, які допомагали в цих таборах – це історичний факт. Заперечувати це – значить затикати рота і науковцям, і журналістам, і політикам. І це для сучасного світу є абсолютно неприпустимо.