Не знаю, як прибрати звідси пафос, тому пишу як є. Майже ‪‎програмне‬

Відсутність волі серед народу та серед правителів - ось найлютіший зі звірів, що шматує країни.

Без волі ми безсилі. Сила підкоряється тим, у кого є воля, і тікає од тих, у кого її нема.

Ми колись мали тисячі танків та ядерні ракети - але, не маючи волі, ми втратили цю силу. Ми маємо найпрекрасніші у світі речі - наші пісні, нашу полтавську і черкаську доброту - але без волі ми станемо огидними собі та світу, дуже скоро опустимося нижче рівня тварин.

Наш розум втіче від нас, до тих, у кого є воля, і ми раптово побачимо, себе - засліплених, потворних, слабких.

Тай чи побачимо? Наш розум б нам, безвольним - що так і треба, що слабкими бути - норма, що слабкість - то сила. Наше серце, ослаблене відсутністю волі, визнаватиме потворне за прекрасне, і ми труїтимемо себе гидотою, називаючи це «мистецтвом». Підкорення іноземним правителям стане чеснотою політиків.

Та чи не стало вже?
***
Ніколи не пізно спробувати знову.

Воля священна - бо навіть Творець не владарює над нею, навіть Він нездатен заборонити нам воліти того, що ми воліємо.

Такі правила гри.