Завершуючи цей день дискусій про Туреччину, спробую пояснити, що таке рух Фетулли Ґюлена, який навіть не має назви.

Кожна релігійна традиція рано чи пізно підходить до необхідності модернізації. Це буває тоді, коли відбуваються значні зміни у мисленні людей, соціальних практиках, технологіях та економічних відносинах, і традиційна ортодоксальна релігія вже не дає відповіді на питання, що хвилюють сучасну людину. Тоді починається відхід від релігії, і духовна традиція може занепасти, а може у відповідь почати модернізуватися. Мета модернізації -- повернутися до потреб і питань сучасної людини.

Перший і найбільш відомий приклад модернізації -- протестантство. Наприкінці ХХ сторіччя модернізаційні процеси відбуваються у католицизмі, юдаїзмі тощо.

Так от, рух Фетулли Ґюлена -- це рух модернізації ісламу, і не дивно, що він розвернувся у найбільш сучасній і світській ісламській країні. Як це бувало в історії протестантських країн Північної Європи, проростає він у першу чергу через освіту. Люди, які проходять школи й університети руху, стають на все життя прихильниками модернізації.

З цього випливають декілька речей, які мусять тепер бути зрозумілими. По-перше, рух не політичний, не кемалістський і не антикемалістський, і вже точно не терористичний. По-друге, це довга гра, не на одне покоління. По-третє, назва такому руху й не потрібна (прихильники називають його Хізмет, тобто Служіння, а більш широкій публіці він відомий як Джемаат, тобто Зібрання). Нарешті, зрозуміло, що він багатомільйонний і пронизує всі суспільні верстви й інститути, так що масонські ложі відпочивають. Прихильники руху є в армії, спецслужбах, правлячій партії, опозиції тощо.

Зупинити рух потрібно для того, щоб зупинити модернізацію. Через репресії це зробити неможливо -- лише через руйнування системи освіти.

Ну і насамкінець посміхніться: як можна закрити те, у чого навіть назви немає?