Постійно ловлю себе на думці, що ми живемо в якомусь інформаційному середньовіччі, в часи конкретних Марко Поло і Васко да Гама. І не тільки інформаційному, звичайно, але ця грань постійно кидається в очі. Щоб ти щось дізнався, що знаходиться у тебе по сусідству, фактично під боком, то все одне треба, щоб ти туди поїхав сам, або хтось з твоїх друзів, щоб потім тобі розповів, в стилі бортового журналу мандрівок у 15 столітті.

Ось вчора, наприклад, я дізнався про секту "кашкетників", яка існує з 1927 року в Бучачському районі Тернопільщини і деяких районах поруч.

Це незареїстрована консервативна громада протестантів. Їх прозвали «кашкетниками», бо чоловіки змалку носять картузи. Жінки носять дуже яскраві хустки, тому їх називають «хустинники», або «флюмастери». Під хустинкою носиться ще якась форма типу шиньйону, що робить форму голови, замотану в хустку, дуже видовженою. Крім того не носять футболок (тільки на довгий рукав) і шортів. Жінки не носять штанів, тільки довгі, мінімум до колін, спідниці.

Місцеві мешканці їх прозивають «амішами», ототожнюючи з заокеанськими амішами. Вони не користуються електрикою, телевізорами, телефонами, інтернетом. Використовують гасові лямпи і праски на вугіллі.

За Польщі громада стрімко розвивалась, за Сталіна були сильні репресії. Не святкують жодних свят, в виборах участі не приймають, зброї не беруть, не вживають алкоголь. Церкви, або молитовного дому не мають, збираються по хатах у суботу. Народжують багато дітей, смертність серед дітей висока, бо, наскільки я зрозумів, не приймають медичну допомогу з лікарень. Могили своїх не доглядають і на них не бувають. Поминок не справляють. Хоча на могилу свого пророка ходять молитись.

"Кашкетники" самі називають себе тими, хто «молиться Живому Богу», або «простаками».

Ось під боком є ціла окрема цивілізація. Закрита, але колоритна. Я хоч і завжди цікавився різними сектами, єресями і відгалуженями від магистральних релігійних течій, але почув про них вперше. Значить так цікавився. Тепер зацікавився "кашкетниками". Інтерес виключно антропологічний. Хочу ось подивитись, на це все, на власні очі.