Мене звати Андрій Гіренко, я - юрист «Кримської діаспори», куди прийшов в листопаді 15-го року. «Кримська діаспора» разом із ПРО ООН та урядом Японії проводила проект з безкоштовної юридичної консультації.

На даний час через юристів «Кримської діаспори» пройшло майже 900 людей, які звернулися за юридичною консультацією. Це різноманітні звернення, в різних галузях права.

До роботи в «Кримській діаспорі» я був юристом господарського процесу.

Прийшовши сюди, я зіткнувся з питаннями, які виходять за рамки господарського процесу, за рамки цивільного процесу. Через недосконалість українського законодавства щодо переселенців виникають проблемні питання, які не можуть вирішити навіть деякі судді.

Велика кількість звернень щодо несплати депозитів. Чомусь банки вирішили, що вони мають право стягувати кредити, і в той самий час мають право не видавати людям депозити.

Особливо це стосується переселенців з Криму, яких просто визнали нерезидентами і залишили без коштів. Великі питання виникають в сімейних відносинах.

Наприклад, вивіз неповнолітних дітей із Криму. Коли один із батьків хоче жити в Україні, інший тяжіє до так званого «руського міру». Куди звертатись, за якими законами звертатися? Також йде казуїстика.

Наш уряд, наша країна обрала позицію, що всі, хто знаходяться в Криму - це громадяни України. Росія теж сказала, що всі, хто знаходяться в Криму - це громадяни Росії.

І тут починаються томи, а сім'ї розпадаються, ідуть розлучення. Велике питання в сімейному праві виникає у зоні, де проводиться АТО.

Також досить складно вивезти дітей з цієї зони.

Далі: процеси розлучення. Коли батько залишається на території, де проводиться АТО, а дружина подає на розлучення тут, вона не знає, куди подавати.

Більше того, ці процеси починають затягуватись, тому що, відповідно до чинного законодавства, сторона-відповідач повинна з'явитися на суд. Якщо вона не являється, якщо її не знаходять, ти надсилаєш за свої кошти, робиш об'яви в регіональні газети, це все також недосконало щодо переселенців.

Взагалі, переселенців обмежили в багатьох конституційних правах. В першу чергу: право на звернення. От в нас за законом кожен громадянин України має право звернутися. Переселенці позбавлені такого права, бо вони навіть не знають, куди звертатися.

Велике питання стоїть щодо Криму, щодо судових прецедентів. Куди звертатися? В мене приклад з нашої практики. Людина виїхала в 2014 році з Криму, оселилася десь в Херсонській області, і при перетині адміністративного кордону між областями її автомобіль зупинили і арештували, оскільки на автомобіль стоїть заборона з виконавчої служби.

Причому заборона була поставлена в 14-му році виконавчою службою України. Перед самою окупацією Криму. Всі органи поліції зробили правильно - вони виконують розпорядження державного виконавця. А людина говорить: «Я все сплатила». В нього є всі квитанції, він говорить - скажіть, до кого мені звернутись, щоб мені віддали мій автомобіль.

А йому всі говорять: ми не знаємо. І зараз людина судиться, два місяці намагається добитися справедливості, достукатись до департаменту виконавчої служби, аби ій нарешті віддали автомобіль.

Досить-такі цікаві питання виникають саме в сімейному праві. Виникає проблема в тому, що особи, які досягли 16-річного віку уже тут, мають отримувати паспорт, і вони його отримують без прописки. Їм навіть не ставлять тимчасову прописку, яка є у батьків. Тобто, знову молоде покоління фактично роблять особами без визначеного місця проживання.

Можна наводити безліч прикладів недосконалості чинного законодавства щодо переселенців, можна наводити безліч прикладів порушення прав переселенців, їхніх законних прав, але я хочу задати питання: коли з'являться люди, які будуть представляти інтереси переселенців, які будуть знати проблеми переселенців, будуть представляти їх на державному рівні, будуть виносити в Верховну Раду не закони, які суперечитимуть одне одному, а закони, які будуть нарешті діяти, які допомагатимуть переселенцям?