Путін обрав стратегію взяти під контроль Україну не прямим військовим шляхом, а з використанням інших чинників, таких як примушення нас до виконання Мінських домовленостей, але за його сценарієм, тобто з прийняттям змін до Конституції про особливий статус Донбасу, визнанням бойовиків стороною у переговорному процесі і проведенням виборів під контролем, а представників "ЛНР" і "ДНР". Вибори начебто мають відбутися під егідою ОБСЄ, однак всі кандидати вже визначені, як і комісії, які будуть контролюватися бойовиками і Росією. Таким чином модель проведення виборів уже відпрацьована.  

І тепер Росія нас шантажує тим, що буде розширена зона бойових дій і збільшено кількість обстрілів із жертвами. Таким чином, РФ показує, що можливі і більш радикальні сценарії. Але, за нашими даними, вона зараз не планує широкомасштабних наступів на територію України. Росія не наступає, оскільки вважає, що США, Франція і Німеччина сприятимуть Мінському процесу за її сценарієм.

Росія діє за допомогою тиску на західні країни, використовуючи такі важелі як ісламський тероризм, ситуація у Сирії, в Туреччині. Своєю чергою, західні лідери чинять тиск на президента Петра Порошенка з тим, щоб він погодився на вимоги РФ.

Якщо ж ми не пристанемо на пропозицію проведення виборів в окупованих регіонах, конфлікт буде заморожений і продовжиться сценарій дестабілізації України в цілому. Так, цієї осені та навесні наступного року передбачається виникнення потужних соціальних і політичних протестів, які призведуть до дестабілізації і можливого приходу до влади проросійських сил, що може повністю вирішити питання щодо Донбасу і навіть закрити питання щодо Криму - на користь Росії. Цей сценарій готується саме на той час, коли люди отримають платіжки, які перевищуватимуть зарплати і пенсії, що об'єктивно викличе протест. Саме тоді планують діяти проросійські та екстремістські організації. З іншого боку їм протидіятимуть українські патріотично налаштовані рухи. Влада вдаватиметься до певних заходів, зокрема до силового сценарію, коли потрібно буде придушувати активні проекстремістські дії. Російські спецслужби передбачають, що саме після таких заворушень широкомасштабний контроль над Україною стане реальним.

А поки ж фактором тиску і дестабілізації залишається військова присутність і посилення локальних операцій на Донбасі (Піски, ДАП, Авдіївка, Маріуполь, Мар'їнка, Станиця Луганська).

При цьому багато зарубіжних партнерів України знають про такі плани Кремля. І більше того, зараз є розуміння необхідності консолідації сил не тільки Мінського формату у складі України, Німеччини і Франції. Тут необхідна участь Великої двадцятки плюс Україна і Росія, де вже будуть обговорюватися глобальні проблеми.

Наразі триває велике геополітичне протистояння між НАТО і Росією. Це гонка озброєння і розміщення нових ракетних комплексів на західних кордонах РФ (у напрямках Балтійських країн, України, Чорного моря, Криму) і на східних кордонах Альянсу (знову таки Балтійські країни, Польща, Румунія і Болгарія), де будуть розміщені нові системи протиракетної оборони. Ця гонка може призвести до нової холодної війни і локально до гарячої, наприклад, у Чорному морі, в Арктиці, в регіонах Балтійських країн, Польщі, Великобританії, Фінляндії, Калінінграду, Норвегії, на території України і Кавказу. Цю конфронтацію потрібно не допустити, тому що глобальна ядерна війна може призвести катастрофи цілого світу і людства.

Така загроза повинна змусити сісти за стіл переговорів американців, європейців, китайців, росіян, українців, індусів, бразильців і японців. Потрібно підписати новий документ на кшталт Гельсінської угоди 1975 року, які укладали країни Варшавського договору і НАТО. У межах цієї домовленості потрібно виділити окремі дорожні карти щодо кожної гарячої точки, які наразі існують у світі, зокрема й України.

Поки що йде неформальний зондаж такої можливості, але, думаю, що паралельно з безперспективним Мінським процесом буде формуватися цей новий потужний формат переговорів глобального рівня.